Пластик є в нашому одязі, автомобілях, мобільних телефонах, пляшках для води та харчових контейнерах. Але останні дослідження посилюють занепокоєння щодо впливу крихітних фрагментів пластику на наше здоров’я.
Дослідження, проведене в США, вперше виявило мікропластик у людському мозку. Дослідження, яке ще має бути незалежно підтверджено іншими вченими, було описано в ЗМІ як страшне, шокуюче та тривожне. Але що таке мікропластик? Що вони означають для нашого здоров’я? Чи варто хвилюватися?
Що таке мікропластик? Ви їх бачите?
Ми часто вважаємо, що пластикові предмети не піддаються руйнуванню. Але пластик розпадається на більш дрібні частинки. Визначення різняться, але зазвичай розмір мікропластику менше п’яти міліметрів.
Це робить деякі занадто малі, щоб їх можна було побачити неозброєним оком. Отже, багато зображень, які засоби масової інформації використовують для ілюстрації статей про мікропластик, вводять в оману, оскільки деякі показують набагато більші, чітко видимі частини.
Повідомлялося про мікропластик у багатьох джерелах питної води та повсякденних продуктах харчування. Це означає, що ми постійно стикаємося з ними в нашому раціоні.
Такий поширений хронічний (тривалий) вплив викликає серйозне занепокоєння для здоров’я людини. Хоча дослідження потенційного ризику мікропластику для нашого здоров’я обмежені, він зростає.
Як щодо цього останнього дослідження?
У дослідженні досліджували концентрацію мікропластику в 51 зразку чоловіків і жінок, відібраних після звичайних розтинів в Альбукерке, Нью-Мексико. Зразки були з печінки, нирок і мозку.
Ці крихітні частинки важко вивчити через їхній розмір навіть за допомогою потужного мікроскопа. Тож замість того, щоб намагатися їх побачити, дослідники починають використовувати складні інструменти, які визначають хімічний склад мікропластику у зразку. Це техніка, використана в цьому дослідженні.
Дослідники були здивовані, виявивши в зразках мозку в 30 разів більше мікропластику, ніж у печінці та нирках.
Вони припустили, що це може бути пов’язано з інтенсивним кровотоком до мозку (несучи з собою пластикові частинки). З іншого боку, печінка та нирки можуть бути краще пристосовані для роботи з зовнішніми токсинами та частинками. Ми також знаємо, що мозок не зазнає такої ж кількості клітинного оновлення, як інші органи тіла, через що пластик може затримуватися тут.
Дослідники також виявили, що кількість пластику в зразках мозку зросла приблизно на 50% між 2016 і 2024 роками. Це може відображати зростання забруднення навколишнього середовища пластиком і збільшення впливу на людину.
Мікропластик, виявлений у цьому дослідженні, в основному складався з поліетилену. Це найпоширеніший пластик у світі, який використовується для багатьох повсякденних товарів, таких як кришки від пляшок і пластикові пакети.
Це перший випадок, коли мікропластик знайдено в людському мозку, що важливо. Однак це дослідження є «попередньою версією», тому інші незалежні дослідники мікропластику ще не перевірили та не підтвердили дослідження.
Як мікропластик потрапляє в мозок?
Мікропластик зазвичай потрапляє в організм через забруднену їжу та воду. Це може порушити мікробіом кишківника (спільнота мікробів у вашому кишківнику) і викликати запалення. Це призводить до впливу на весь організм через імунну систему та складну двосторонню систему зв’язку між кишківником і мозком. Ця так звана кишково-мозкова вісь бере участь у багатьох аспектах здоров’я та хвороб.
Ми також можемо вдихати мікропластик у повітрі. Коли ці частинки потрапляють у кишківник або легені, вони можуть переміщатися в кровотік, а потім подорожувати по всьому тілу в різні органи. Дослідження виявили наявність мікропластику в людських фекаліях, суглобах, печінці, репродуктивних органів, крові, судинах і серцях.
Мікропластик також мігрує в мозок диких риб. У дослідженнях на мишах мікропластик, що проковтнув, всмоктується з кишківника в кров і може потрапити в мозок, попутно затримуючись в інших органах.
Щоб потрапити в мозкову тканину, мікропластик повинен подолати гематоенцефалічний бар’єр, складний шар клітин, який, як передбачається, запобігає потраплянню речей з крові в мозок.
Хоча це викликає занепокоєння, це не дивно, оскільки мікропластики повинні подолати подібні клітинні бар’єри, щоб потрапити в сечу, яєчка та плаценту, де вони вже були виявлені у людей.
Це проблема для здоров’я?
Ми ще не знаємо про вплив мікропластику на людський мозок. Деякі лабораторні експерименти показують, що мікропластик посилює запалення мозку та пошкодження клітин, змінює експресію генів і структуру мозку.
Крім впливу самих мікрочастинок пластику, мікропластик також може становити небезпеку, якщо він переносить токсини з навколишнього середовища або бактерії в організм і навколо нього. Різні пластикові хімікати також можуть вимиватися з мікропластику в організм. До них належать відомі хімічні речовини, що руйнують гормони, відомі як BPA.
Але мікропластик та його вплив важко вивчити. Крім невеликих розмірів, у навколишньому середовищі існує дуже багато різних видів пластику. У пластикових виробах виявлено понад 13 000 різних хімічних речовин, і щороку розробляється їх більше.
Мікропластик також піддається впливу навколишнього середовища та процесів травлення, і це важко відтворити в лабораторії.
Мета нашого дослідження — зрозуміти, як ці фактори змінюють поведінку мікропластику в організмі. Ми плануємо дослідити, чи покращення цілісності кишкового бар’єра за допомогою дієти або пробіотиків може запобігти поглинанню мікропластику з кишківника в кров. Це може ефективно зупинити циркуляцію частинок по тілу та осідання в органах.
Як мінімізувати свій вплив?
Мікропластик широко поширений у навколишньому середовищі, і його важко уникнути. Ми тільки починаємо розуміти, як мікропластик може впливати на наше здоров’я.
Поки ми не отримаємо більше наукових доказів, найкраще, що ми можемо зробити, це зменшити вплив пластмаси там, де це можливо, і виробляти менше пластикових відходів, щоб менше потрапляло в навколишнє середовище. Найлегше почати — уникати їжі та напоїв, упакованих в одноразовий пластик або розігрітих у пластикових контейнерах. Ми також можемо звести до мінімуму вплив синтетичних волокон у нашому домі та одязі.
