За відомим принципом, спочатку було слово. Спочатку має бути ідея, обговорення, дискусія. Дійсно, суто академічно дискусія про необхідність реформування ООН, порядку ухвалення рішень в ООН триває вже років 50. Але зараз, під час нинішньої війни, вторгнення Росії в Україну, порушення принципів міжнародного права, коли Росія є членом Ради безпеки ООН і разом ще з чотирма країнами має там ексклюзивний статус, зокрема, право вето… Порядок треба змінювати. І структуру Ради безпеки треба змінювати. Про це, до речі, говорять представники країн так званого Глобального Півдня.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Президент Зеленський – і це дуже важливо – зустрівся на полях саміту Великої сімки, зокрема, з премʼєр-міністром Індії. Він засудив війну Росії проти України, це важливо. Індуси торгують з Росією, як і більшість країн Глобального Півдня. Але водночас політично вони виступають за те, щоб війна була завершена, вони засуджують саме вторгнення в іншу країну з боку Росії. Це для нас позитивний момент. Ми можемо разом з країнами Глобального Півдня ставити питання про реформування ООН. Тут може бути різниця в позиціях. Країни Глобального Півдня хочуть самі бути присутніми в Радбезі ООН, а для нас важливо, щоб такого права, як зараз, не мала країна-агресор. Якщо країна порушує стандарти і принципи міжнародного права, її треба позбавити всіх ексклюзивних прав. Тому що це перші кроки, а далі треба шукати механізми, як це зробити. Дуже добре, що генсек ООН це розуміє, і ця тема все більш активно обговорюється. Але треба вже переходити до обговорення конкретних механізмів, як змінити нинішню ситуацію.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Бреттон-Вудська система – це не стільки про ООН, скільки про фінансову інфраструктуру сучасного світу. Тут теж необхідні зміни. І тут якраз Гутерріш робить пас країнам Глобального Півдня, але тут теж треба побудувати конкретні механізми. І якраз в ООН більше конкретних ідей. Але проблема в тому, що нинішній механізм ухвалення рішень в ООН фактично блокує саму реформу. Як змінити склад Радбезу без згоди тих країн, які мають право вето? Про те, щоб Росію вигнати з Радбезу ООН, в нас багато говорять, і деякі інші країни теж це підтримують, але без згоди росії цього неможливо зробити, ось у чому парадокс. Ідею розширення Радбезу ООН зараз активно підтримують різні країни, але тут треба сідати і домовлятися.
До речі, саме для реформування міжнародної системи безпеки мова не про створення якоїсь нової структури. Навряд чи це зараз можливо. Але для розробки конкретних механізмів реформування, а також створення додаткових інструментів міжнародної безпеки може бути в нагоді ідея Саміту миру, яку висловив президент Зеленський. Ідеться не просто про саміт, який буде обговорювати, як завершувати війну між росією та Україною. Мають бути більш широкі завдання і рамки обговорення. Зокрема, ідеться про створення нової інфраструктури і архітектури міжнародної безпеки. І от в Європі, на мій погляд, точно можна казати про заміну ОБСЄ, яка створювалася ще в 70-ті роки. На початку 90-х її трохи оновили, але зараз очевидно, що ОБСЄ не виконує ті завдання, які були закладені для підтримки безпеки на Європейському континенті. Якраз в Європі – це нагальне завдання.
Щодо ООН, я думаю, що значна частина країн не готова замінити ООН якоюсь новою організацією, але внутрішні реформи здійснити можливо. І якраз на саміті миру такі ідеї можна обговорювати і напрацювати конкретні механізми, наприклад, щодо перехідного періоду. Створити конкретні робочі групи щодо розширення складу Радбезу ООН і змін в порядку ухвалення рішень. До речі, в ЄС зараз починається така дискусія, і в ООН треба таке зробити. В ЄС зараз говорять про те, щоб рішення ухвалювалися якісною більшістю – це 2/3 голосів, враховуючи обсяг економіки і населення в складі ЄС. Але в ООН та сама ситуація. Треба формувати більш демократичні і гнучкіші механізми ухвалення рішень, а не так як зараз, коли країна-агресор фактично може зловживати своїми правами.
Що має і може бути переглянуто
Будь ласка, читайте текст після реклами
Насамперед, я думаю, йдеться про розширення складу Радбезу ООН. Зараз є п'ять постійних членів Радбезу, і ще десять країн постійно змінюються з урахуванням їх представництва по різних регіонах. Але є дуже потужні економіки. Наприклад, Японія та Індія – країни, які також можуть представляти в Радбезі ООН окремі регіони світу. Тут треба подумати, як це зробити.
Зараз зовсім інша ситуація, ніж після Другої світової війни. Треба продумати, яким чином змінити ситуацію з правом вето, тому що Росія ним зараз зловживає. Але США, наприклад, побоюються цього. Якщо буде просто ухвалення рішень більшістю, то тут може відбутися розкол по деяких питаннях в складі Радбезу ООН, тому треба все ж таки певні важелі зберігати, щоб не було ризиків функціонування цього органу. Але порядок ухвалення рішень має бути змінений. Я думаю, що принцип кваліфікованої більшості, якісної більшості теж можна застосувати, а окремі великі країни можуть мати додаткові права і можливості, але без блокування, як зараз це робить постійно Росія.
Це найбільш ключові ідеї, які зараз потрібно ухвалювати. Насамперед зараз треба створити конкретні робочі групи з реформування ООН. Це може зробити і генсек ООН – пан Гутерріш. І там мають бути представники різних країн, які виступають з такими ідеями. А це і Франція, і Україна, і Індія, і чимало інших країн. Треба вже рухатися в бік більш конкретних ідей, а не просто загального обговорення.
Раніше на постійну участь в Радбезі ООН претендували найбільш розвинені країни. Що стосується нових – справа не в тому, є вони представником Глобального Півдня. Йдеться про їхню роль в світовій економіці та в загальносвітових справах. Наприклад, Японія. Але зараз і великі країни Глобального Півдня претендують на таку роль, вони виходять із власного потенціалу і свого масштабу. Це Індія, Бразилія, тому ще найбільша країна Латинської Америки. Однак мова про всі регіони світу – і Африку, і Азію. Тут треба продумати механізми.
Дійсно, ми не можемо розширити склад постійних членів Радбезу ООН до 10-20. Це ускладнить механізм ухвалення рішень. Як тоді бути з іншими країнами? Вони теж мають мати право хоча б на періодичне представлення своїх інтересів в Радбезі ООН. Над цим треба попрацювати. Тут треба знайти гнучку модель, яка б враховувала і статус окремих країн, але водночас щоб зберігався принцип пропорційного представництва різних регіонів світу.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Що важливо? Під час візиту президента Зеленського для участі в саміті Великої сімки був зроблений акцент з країнами Глобального Півдня. Це і участь в саміті Ліги арабських держав, і зустрічі на полях саміту Великої сімки із премʼєром Індії, з лідером Південної Кореї, іншими лідерами. Для нас теж важливо розвивати діалог з цими країнами. А от хто саме буде представлений, яким буде механізм представництва – все це предмет обговорення. Тут потрібен баланс інтересів.
Читайте також: Вони вже не такі тупі. Чому навчилася російська армія за останній рік
