Віддачу, яка виникає під час зіткнення двох чорних дір, тепер уперше вдалося виміряти за допомогою гравітаційних хвиль.
Це перше в історії вимірювання, що дозволило визначити не лише швидкість, із якою новоутворену чорну діру «викинуло» у космос, а й напрямок цього руху, що відкриває новий інструмент для вивчення злиття чорних дір.
На основі гравітаційної хвильової події GW190412, зафіксованої у 2019 році, астрономи встановили, що асиметричність зіткнення надала чорній дірі поштовх зі швидкістю понад 50 кілометрів на секунду (31 милю на секунду).
Астрономічна спільнота приголомшена новим відкриттям: уперше вдалося зафіксувати звук, який випромінює чорна діра, що рухається крізь космос після гравітаційного «удару». Подія стала можливою завдяки чутливим інтерферометричним спостереженням, які перетворили гравітаційні хвилі на звуковий сигнал, доступний для людського слуху. Раніше науковці могли спостерігати лише непрямі ознаки зіткнень чорних дір, проте тепер вони отримали шанс «почути» космічний феномен, який довгий час залишався недосяжним.
За словами дослідників, зафіксований об’єкт — це залишок злиття двох надмасивних чорних дір, унаслідок чого утворилася нова чорна діра, яку потужний гравітаційний поштовх викинув із центру галактики. Під час цього процесу вона випромінила гравітаційні хвилі, які, досягнувши Землі, були вловлені спеціальними детекторами. Подальший аналіз дозволив відтворити ці хвилі у звуковому діапазоні, створивши своєрідну «пісню» чорної діри — глибокий і короткий гуркіт, який триває лише долі секунди, але несе колосальний обсяг інформації.
Це відкриття має велике значення для астрофізики, адже воно не лише підтверджує існування релятивістських «ударів» під час злиття чорних дір, а й відкриває новий шлях до вивчення їхньої динаміки. Звуковий аналіз гравітаційних хвиль дозволяє точніше визначати масу, швидкість і напрямок руху чорних дір після зіткнень, що допоможе зрозуміти, як вони впливають на еволюцію галактик. Вчені наголошують, що це лише перший крок: подібні спостереження у майбутньому можуть перетворити космос на справжню симфонію, де кожна чорна діра має свій неповторний «голос».
Раніше читали казки про фарбованого лиса, сьогодні читаємо про чорні діри.
Читати прикольно, а як дорослі люди пишуть і думають так, то сумно.