Вчена з Утрехтського університету спостерігала, як брили льоду з CO₂ «вирили» звивисті яри на Марсі. За словами геоморфологині докторки Лоннеке Рулофс, результати експериментів показали, що моделювання природного процесу на Червоній планеті майже нагадує спостереження за роботою інопланетних істот. «Мені здавалося, що я спостерігаю за піщаними черв’яками у фільмі “Дюна”, – пояснила вона у пресрелізі.
Роками вчені висували гіпотезу, що крижані блоки CO₂ відіграють певну роль у формуванні цих звивистих ярів на Марсі. Рулофс, яка опублікувала свої висновки в журналі Geophysical Research Letters, довела це, відтворивши процес утворення ярів у лабораторних умовах. Це явище не спостерігається на Землі й ніколи раніше не було відтворене.
Разом зі студенткою магістратури Сімоною Вісшерс Рулофс вирушила до «Марсіанської камери» Відкритого університету Мілтон-Кінз у Великій Британії. Там вони змогли провести експеримент у герметичній камері з таким самим атмосферним тиском, як на Марсі. Їхня установка включала пандус із піском для імітації похилих дюн. Для досліду вчені скидали крижані блоки CO₂ з вершини схилу.
«Ми пробували різні варіанти, імітуючи схил дюни з різними кутами нахилу. Ми дозволяли блоку льоду CO₂ падати з вершини схилу та спостерігали, що відбувається, – пояснила Рулофс. – Знайшовши правильний кут, ми нарешті побачили результати. Блок льоду почав зариватися в схил і рухатися вниз, як кріт або піщані черви з “Дюни”. Це виглядало дуже дивно».
На Марсі лід утворюється на дюнах під час зими, коли температура може опускатися до -120°C. Коли сезон змінюється, дюни нагріваються, що призводить до відколу крижаних брил. Велика різниця температур між піском і льодом викликає сублімацію — лід переходить безпосередньо в газоподібний стан. Газ розширюється, створюючи тиск, який буквально «підриває» пісок і змушує блок рухатися вглиб схилу. Процес сублімації триває, тож пісок продовжує вибухати в усіх напрямках.
Цей процес змушує крижаний блок петляти вниз по схилу, залишаючи після себе глибоку ущелину. За словами Рулофс, відкриття цих природних механізмів на Марсі може допомогти науковій спільноті краще зрозуміти подібні процеси на Землі.
«Дослідження формування ландшафтів інших планет — це спосіб вийти за межі звичних уявлень про Землю, – сказала вона. – Це дозволяє ставити інші запитання й дає нове розуміння процесів, що відбуваються тут, на нашій планеті».
