Органіка на Марсі: нові дані Curiosity змушують учених замислитися про можливе життя
Марс знову підкинув науковцям загадку. Нове дослідження показує: відомих «неживих» хімічних процесів може бути недостатньо, щоб пояснити кількість органічних сполук, виявлених у марсіанській породі ровером Curiosity.
Ідеться про молекули, побудовані на основі вуглецю — саме такі є фундаментом життя на Землі. Водночас органічні сполуки не обов’язково означають життя: вони можуть виникати і без участі біології, наприклад, унаслідок геохімічних реакцій або падіння метеоритів. Але тепер з’явилися підстави вважати, що все може бути складніше.
Найбільші органічні молекули, знайдені на Марсі
Ровер Curiosity досліджує кратер Ґейла з 2012 року. На його борту працює мінілабораторія SAM (Sample Analysis at Mars), яка нагріває подрібнену породу та аналізує гази, що виділяються. Саме так вчені «зчитують» хімічний склад марсіанських зразків.
У березні 2025 року дослідники повідомили про виявлення декану, ундекану та додекану — це вуглеводні, що складаються лише з атомів вуглецю та водню. І що важливо: це найбільші органічні молекули, які коли-небудь знаходили на Марсі.
Є припущення, що ці сполуки можуть бути фрагментами жирних кислот, які збереглися у стародавньому муловому камені. Така порода утворюється з дрібних осадів, що осідали у воді. А це означає, що мільярди років тому в кратері Ґейла могли існувати озера.
На Землі жирні кислоти — ключовий компонент клітинних мембран. Зазвичай їх виробляють живі організми. Хоча існують і геологічні процеси, здатні створювати подібні молекули без участі життя.
Чи могли органіку принести метеорити?
Оскільки прилади Curiosity можуть визначити склад молекул, але не їхнє походження, вчені вирішили перевірити альтернативні пояснення.
Одна з гіпотез — органічні речовини були занесені метеоритами. Відомо, що багато метеоритів містять вуглецеві сполуки, а Марс протягом своєї історії пережив безліч ударів.
Дослідники проаналізували, чи може «космічна доставка» разом з іншими абіотичними реакціями пояснити кількість органіки у зразку. Результати, опубліковані 4 лютого в журналі Astrobiology, виявилися несподіваними: відомі неживі процеси не дають достатнього пояснення зафіксованому рівню органічних сполук.
Це не доказ життя. Але це означає, що гіпотезу про можливу участь живих організмів більше не можна просто відкидати.
80 мільйонів років під космічним «обстрілом»
Щоб зрозуміти, скільки органіки могло бути спочатку, науковці поєднали лабораторні експерименти з опроміненням і комп’ютерне моделювання.
Марс не має густої атмосфери та глобального магнітного поля, як Земля. Тому його поверхня мільйонами років зазнає впливу космічної радіації, яка поступово руйнує складні молекули.
Команда спробувала «відмотати час» приблизно на 80 мільйонів років — саме стільки, за оцінками, порода перебуває на поверхні. Моделювання показало: первинна кількість органічного матеріалу могла бути значно більшою, ніж та, яку сьогодні можуть пояснити стандартні геохімічні процеси.
Що це означає?
Поки що — дуже обережний оптимізм.
Дослідники наголошують: потрібні додаткові експерименти, щоб точніше зрозуміти, як швидко руйнуються органічні молекули в марсіанських умовах. Лише після цього можна буде робити серйозні висновки.
Наразі відкриття не підтверджує існування життя на Марсі в минулому. Але воно показує, що хімічна історія Червоної планети може бути набагато складнішою, ніж ми думали.
І головне — Марс усе ще зберігає свої секрети. А Curiosity продовжує їх обережно розкривати.
