Я от нещодавно замислився, про нашу антикрихтість. Бо в останні часи інформаційно важкувати все це вивозити. І ці всі напади на військових, так, їх в процентному відношенні дуже, дуже мало, але резонанс доволі сильний.
Як мінімум в соцмережах. І погода, погода дійсно зіграла проти нас цією зимою. І чотири роки ударів по енергетиці зробили свою справу. І російський наступ. І Піс Діл. І багато чого іншого. А потім я такий: Хм, а по відношенню до чого в нас такий стан. Бо оцінювати протидію, треба по інтенсивності дії. Бо війна йде вже 12 років. 12. С*ка. Років.
Спочатку ці смерті на Майдані і проросійські посіпаки. Потім Крим. Потім АТО. І так, я розумію що це різні конфлікти по інтенсивності, але пораненим та загиблим в том же Іловайському оточені, чи Секторі Д, похер на порівняння. Каліцтво є каліцтво, смерть є смерть.
Вторгнення підрозділів РФ, коли зрозуміли що тупо на сепарах не витягнуть. І роки війни на виснаження. Спроби підсилити російські політичні сили через Медведчука та інших, тиск на фронті, Дебальцеве, кароч все те, щоб народ здався, і склав лапки. Як це зробила, наприклад Грузія. Яка не чине супротив постійному руху російських військ, які переміщують кордон вже багато років вперед. Без спротиву. Грузини бачать, але терплять. Всі їх Майдани розганяються. Розвиток країни – відсутній. Перспектив – нуль.
Україна повинна була втомитися від АТО і поставити проросійські сили у влади, які обіцяли вирішити цей конфлікт (заради цього цей конфлікт і почала РФ). Але лососнули тунця. Зрозуміли що Україна адаптувалась, і вона таким чином просто переживе Путіна. Напали всім що є. А також багато чим що було в Ірану та Північній Кореї. Погрожували ядерним ударом. А Україна не падає. Живе, там де тонко і крихко – підтримували волонтери. І це спрацювало.
А що РФ? Проср*ли техніку з баз зберігання, яку Радянський Союз накопичував десятиліттями. Увалили енергобізнес. Витратили всі ті запаси, які накопичували з часів, коли барель нафти коштував 140 баксів, у РФ не знала що робити з цим «золотим дощем» від продажу енергоресурсів. Тепер бази зберігання пусті, заводи ВПК в кроці від банкрутства, а про торгівлю енергоресурсами з телевізорів розповідають про інший «золотий дощ», як класно їх продавати Китаю нижче собівартості.
У 2024 році Україна мала проблеми на фронті, сильніші ніж у 2025 році. Але адаптувалась. Наростила дронові екіпажі. Побудувала кіл-зону. Почала майже кожен тиждень виносити обʼєкти на території РФ. Зменшила свої втрати на фронті.
І дивимося як РФ кидає в топку війни вже залишки своєї могутності. Так, вони ще потужні, але це залишки. І ми не згодні в цих умовах віддавати наші землі просто так без бою. Бо ми досі здатні битися.
Це було 12 років при яких ми пережили все. Пропаганду, політичний тиск, ПісДіл, гібридну війну, повноцінну війну, і не дивлячись на все – стоїмо далі. Як в нас досі кукуха не улетіла – а хто знає. Небагато країн могли б таке пережити.
Подивіться назад. Усвідомте шлях, який ми пройшли, і в яких умовах. Ми ще тут. Ми стоїмо. І нема на горизонті сили, яка б нас порушила, не дивлячись на всю складність сьогодення. Це важливо пам'ятати. Важливо на цьому тримати фокус. Особливо в ці непрості часи.
Читайте також:
- Хрестик і 12 трильйонів для Трампа
- Дрони Служби безпеки встановлюють рекорди далекобійності
- Окупанти видихаються? Огляд фронту
