У 2023 році Apple гучно представила титан як головну «фішку» iPhone 15 Pro та iPhone 15 Pro Max. Компанія говорила про революцію в дизайні: міцніше за сталь, легше, престижніше на дотик.
Минуло лише два роки — і в iPhone 17 Pro та iPhone 17 Pro Max титан поступився місцем алюмінію. Чи означає це, що «титанова ера» була більше маркетингом, ніж реальним проривом?
Навіщо взагалі був потрібен титан
Apple обрала титан, щоб чітко відокремити Pro-лінійку від базових моделей. У порівнянні з нержавіючою сталлю він дозволив зменшити вагу приблизно на 19 грамів — смартфон став відчутно легшим у руці.
Використовувався Grade 5 titanium — сплав, відомий у авіаційній промисловості та виробництві преміальних годинників. Це додавало «аури» високих технологій. До того ж титан краще протистоїть подряпинам і вм’ятинам.
Щоб компенсувати слабку теплопровідність матеріалу, Apple застосувала внутрішню алюмінієву рамку для відведення тепла. На папері це виглядало як ідеальний баланс між естетикою й функціональністю.
Проблеми, які стали очевидними
На практиці виявилося, що титан має серйозні компроміси. Його низька теплопровідність створювала труднощі з охолодженням — особливо з появою потужного чипа A17 Pro. Під час ігор або швидкої зарядки смартфон міг помітно нагріватися.
Ще одна проблема — виробництво. Титан складніший в обробці, потребує спеціальних інструментів, більше часу та має вищий відсоток браку. Це підвищувало собівартість. Формально матеріал додавав лише кілька десятків доларів до виробництва, але саме він став одним із аргументів для значної різниці в ціні між Pro та базовими моделями.
У підсумку переваги виявилися не настільки критичними, щоб виправдати складність і витрати.
Чому алюміній повернувся
У новому поколінні Apple зробила ставку на практичність. Алюміній набагато краще проводить тепло, що особливо важливо для нового чипа A19 Pro та системи охолодження з випарною камерою. Це означає стабільнішу роботу під навантаженням і можливість встановити більший акумулятор.
Крім того, алюміній простіший у виробництві, дешевший і більш екологічний. Apple активно співпрацює з виробниками низьковуглецевого алюмінію та розвиває програми переробки — це краще вписується в її цілі щодо зменшення вуглецевого сліду.
Є й дизайнерський плюс: алюміній легше анодувати в різні кольори. Нові відтінки, зокрема темно-синій і помаранчевий, стали можливими саме завдяки відмові від титану.
Чи був титан вартий уваги?
Титан дійсно зробив смартфон трохи легшим і міцнішим. Але для більшості користувачів, які носять телефон у чохлі, різниця була мінімальною. Натомість питання нагріву, вартості й складності виробництва мали більш відчутний вплив.
Цікаво, що Apple не відмовляється від титану повністю — він залишився в ультратонкому iPhone Air, де міцність матеріалу критично важлива для корпусу товщиною лише 5,6 мм. Але для Pro-моделей алюміній виявився більш збалансованим рішенням.
Головний висновок
Історія з титаном показує просту річ: у смартфонах матеріал корпусу важливий, але не вирішальний. Користувачі більше цінують автономність, стабільність роботи, продуктивність і екосистему.
Титан виглядав футуристично й дорого, але його реальний вплив на щоденний досвід був обмеженим. Перехід на алюміній — це не крок назад, а скоріше повернення до практичності. Зрештою, у світі смартфонів важить не те, з чого зроблена рамка, а те, як пристрій працює щодня.
