Задовго до того, як над Нілом постали піраміди і ще до появи перших фараонів, давні мешканці Єгипту вже володіли складними механічними навичками. Нещодавно в музейній колекції було ідентифіковано невеликий мідний інструмент віком близько 5300 років — найдавніше підтверджене єгипетське ротаційне металеве свердло. Це відкриття суттєво відсуває початок розвитку технології механічного свердління в додинастичний період.
Дослідження опубліковане в журналі Egypt and the Levant.
Знахідка, що роками чекала на переосмислення
Артефакт зберігався в колекції University of Cambridge. Це невеликий — близько 2,5 дюймів (приблизно 6 см) — мідний наконечник, частково обгорнутий залишками шкіряного ремінця. Саме ці, на перший погляд, незначні деталі дозволили зробити сенсаційний висновок.
Повторно досліджуючи предмет, доктор Мартін Одлер з Newcastle University звернув увагу на характерні сліди зношення. Під мікроскопом стали помітні тонкі паралельні подряпини, заокруглені краї та легке викривлення робочого кінця — усе це типові ознаки тривалого обертального руху. Інакше кажучи, перед дослідниками був не простий металевий шип для проколювання, а справжнє свердло, яке працювало завдяки обертанню.
Сліди обертання як ключовий доказ
Мікроскопічні борозенки на поверхні металу мають однаковий напрямок — чіткий індикатор того, що інструмент багаторазово обертався навколо своєї осі. Під час такого руху абразивний матеріал і частинки металу ковзають уздовж краю, залишаючи характерні лінії.
Додатковим доказом стали шість витків шкіряного ремінця, що збереглися навколо стрижня. Це рідкісний випадок, адже органічні матеріали зазвичай не переживають тисячоліть. Така конструкція вказує на використання лукового свердла — механізму, де мотузка, натягнута на лук, обертає стрижень вперед-назад, перетворюючи поступальний рух на швидке обертання.
Поєднання зношення металу та збережених залишків ременя переконливо доводить: перед нами повноцінне ротаційне свердло.
Контекст поховання і склад металу
Інструмент походить із могили №3932 у поселенні Бадарі вздовж Нілу. Це поховання дорослого чоловіка додинастичного періоду. Вага свердла — лише близько 1,5 грама — дозволяє припустити, що воно було особистим інструментом майстра.
Хімічний аналіз за допомогою портативної рентгенофлуоресцентної спектроскопії показав, що метал не є чистою міддю. Він містить домішки миш’яку та нікелю, а також сліди свинцю й срібла. Такі добавки могли навмисно змінювати твердість і властивості матеріалу. Це натякає або на ширші торговельні зв’язки, або на доволі розвинені металургійні знання ще в додинастичний період.
Технологія, що змінила ремесла
Ротаційне свердління має принципову перевагу над простим проколюванням. Воно дозволяє:
- точніше контролювати глибину отвору,
- зменшити ризик розколу крихких матеріалів,
- створювати рівномірні отвори в намистинах, деревині чи камені.
Такі можливості були надзвичайно важливими для виробництва прикрас, меблів і декоративних виробів. У пізніших єгипетських настінних розписах уже зображені майстри з луковими свердлами, але тепер стало зрозуміло, що ця технологія існувала щонайменше за дві тисячі років до цих зображень.
Обмеження і перспективи
Дослідники не мають збережених виробів, які були просвердлені саме цим інструментом. Дерев’яний лук не зберігся, тому неможливо експериментально визначити швидкість обертання чи глибину свердління. Крім того, корозія могла частково змінити поверхню металу.
Втім, навіть за цих обмежень знахідка суттєво змінює хронологію розвитку технологій у Стародавньому Єгипті. Вона доводить, що складні механічні інструменти використовувалися задовго до епохи пірамід.
Музейні колекції як джерело нових відкриттів
Ця історія показує, що наукові прориви інколи ховаються не в нових розкопках, а в музейних шухлядах. Повторний аналіз старих колекцій із застосуванням сучасних методів може суттєво змінити наше розуміння минулого.
Невеликий мідний наконечник із подряпинами та залишками шкіри тепер став доказом того, що давньоєгипетські майстри освоїли механічне свердління на тисячоліття раніше, ніж вважалося раніше. І, ймовірно, це лише перший із подібних артефактів, які ще чекають на своє переосмислення.
