У штаті Пенсільванія місто Сентралія стало символом того, як людська недбалість може перетворити процвітаюче поселення на справжнє привидове місто. Причиною стала масштабна пожежа в антрацитовій шахті, яка триває з 1962 року і, за прогнозами експертів, ще горітиме приблизно 250 років.
Сентралія розташована майже в самому центрі штату і колись була частиною регіону з найбільшими у світі покладами антрациту – цінного вугілля, яке горить довше, гарячіше і чистіше, ніж інші види вугілля. Шахти відкрили ще в середині XIX століття, і завдяки їм місто процвітало. До 1940-х років вугілля забезпечувало близько половини енергетичних потреб США, але з часом дешевші альтернативи – нафта та природний газ – витіснили його з лідируючих позицій.
До початку 1960-х у Сентралії жило близько 1 435 людей. Проте 27 травня 1962 року все змінилося назавжди. Щоб позбутися смороду та шкідників, які з’явилися на старій відкрітой шахті, місцева добровольча пожежна команда підпалила сміттєву купу. Пожежа вийшла з-під контролю і проникла в 15-футову діру, що вела у лабіринт підземних тунелів і пластів вугілля під містом. Так одна спроба вирішити проблему породила ще більшу катастрофу.
Спочатку поверхнево все виглядало нормально, але вже 9 серпня сусідні шахти закрилися після того, як у стовбурах шахт виявили чадний газ. Протягом наступних двох десятиліть державні та федеральні спроби загасити пожежу зазнавали невдач через нестачу фінансування та політичні складнощі. Мешканці міста розділилися на тих, хто боявся і хотів покинути місто, та тих, хто вважав, що вогонь не дійде до них.
У 1979 році працівники місцевої автозаправки помітили, що температура пального під землею підвищилася на 30 градусів Цельсія. Державні служби фіксували місцями 1 300 градусів за Фаренгейтом. Жителі скаржилися на печіння в очах, головні болі та проблеми з диханням.
Пожежа поступово робила фундамент міста нестабільним. У 1981 році 13-річний Тодд Домбоскі ледве врятувався від провалля глибиною 250 футів у дворі своєї бабусі. Цей випадок наочно продемонстрував небезпеку, яка підстерігає жителів Сентралії.
У 1984 році оцінка вартості гасіння вогню склала 663 мільйони доларів, що нині еквівалентно приблизно 2,2 мільярда. Це значно перевищувало витрати на переселення мешканців. У наступні десятиліття державні служби фактично засудили місто: до 2013 року залишилося лише сім жителів, а після їхньої смерті власність перейде державі.
Сьогодні Сентралія – практично місто-привид. Площа пожежі сягає близько шести квадратних миль, вона щороку розповзається на 15–23 метри. Місто стало попередженням про небезпеки неконтрольованого видобутку вугілля та переоцінки людських можливостей у боротьбі з природними силами. По всьому світу щодня горить тисячі вугільних пожеж, у Пенсільванії їх налічується близько 40, загрожуючи іншим містам і життю людей.
Сентралія – це не лише привид міста, а й яскравий урок про те, що видобуток викопного палива може бути небезпечним не лише для клімату, а й для самих громад, які живуть поруч.
