Протягом десятиліть кліматологи вважали, що довгострокові коливання температури в Атлантичному океані є результатом природних процесів, пов’язаних з океанічними течіями. Однак нове дослідження ставить під сумнів цю теорію та пропонує зовсім інше пояснення.
Міжнародна група науковців дійшла висновку, що сьогодні головними факторами зміни температури поверхні Атлантики є викиди парникових газів і промислове забруднення атмосфери. Водночас у Тихому океані довгострокові температурні зміни, як і раніше, переважно визначаються природними кліматичними процесами.
Новий погляд на кліматичні зміни
Дослідження провели фахівці з Університету штату Флорида та Швейцарської вищої технічної школи Цюриха. Вони проаналізували кліматичні дані за період з 1920 по 2025 рік і застосували новий статистичний метод, який дозволив розділити природні та антропогенні чинники, що впливають на температуру океанів.
У Тихому океані добре відомі такі природні явища, як Ель-Ніньйо та Ла-Нінья, а також Тихоокеанська декадна осциляція. Саме вони формують довгострокові температурні зміни в регіоні.
Раніше вчені припускали, що в Атлантичному океані аналогічну роль відіграє Атлантична меридіональна циркуляція — гігантська система течій, яка переносить теплі води на північ, а холодні — на південь. Проте нові результати свідчать, що її вплив на багаторічні температурні коливання був значно переоцінений.
Дві сили людського походження
Науковці встановили, що температура Атлантики формується під впливом двох антропогенних факторів, які діють у протилежних напрямках.
Промислові аерозолі, що потрапляють в атмосферу, відбивають частину сонячного випромінювання назад у космос і тимчасово охолоджують поверхню океану. Водночас парникові гази утримують тепло в атмосфері та сприяють нагріванню води. Зміни інтенсивності цих процесів протягом десятиліть створювали температурні коливання, які раніше помилково вважалися природними циклами океану.
Як вдалося розділити природний і людський вплив
Для аналізу дослідники використали сучасний метод статистичної обробки даних, який дозволяє відокремлювати повільні довгострокові зміни від швидких природних коливань.
Оскільки парникові гази накопичуються в атмосфері поступово, їхній вплив проявляється протягом багатьох років або навіть десятиліть. Натомість природні кліматичні процеси зазвичай змінюються значно швидше. Саме цей підхід допоміг вченим чітко визначити, які зміни спричинені діяльністю людини, а які є частиною природної мінливості клімату.
Що це означає для ураганів
Отримані результати мають важливі практичні наслідки. Температура Атлантичного океану безпосередньо впливає на формування та інтенсивність ураганів.
Дослідники вважають, що різке зростання кількості потужних ураганів, яке спостерігається з початку 1990-х років, значною мірою пов’язане саме з людською діяльністю. Це означає, що нинішня активність не є частиною тимчасового природного циклу, який рано чи пізно завершиться сам собою.
Майбутнє залежить від людей
Якщо б потепління Атлантики визначалося виключно природними процесами, то в майбутньому можна було б очікувати повернення до менш активних сезонів ураганів. Однак нові дані свідчать про інше. На думку авторів дослідження, подальша доля Атлантичного океану та пов’язаних із ним погодних явищ залежатиме насамперед від обсягів глобальних викидів парникових газів.
Це також має велике значення для міст і громад, розташованих уздовж узбережжя Атлантики. Планування інфраструктури в умовах тимчасового природного циклу суттєво відрізняється від підготовки до довготривалої тенденції, викликаної діяльністю людини.
Дослідження показує, що майбутнє клімату Атлантичного океану вже не можна розглядати окремо від впливу людства. І якщо нинішні тенденції збережуться, саме рішення людей визначатимуть, яким буде океан і пов’язані з ним погодні явища у наступні десятиліття. Дослідження опубліковане в журналі Geophysical Research Letters.
