Міжнародна група вчених виявила на дні Індійського океану одне з найбільших і найдавніших відомих «кладовищ китів». Незвичайна знахідка не лише допомагає краще зрозуміти еволюцію морських гігантів, а й відкриває нові подробиці про дивовижні екосистеми, які виникають після загибелі китів.
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
Як смерть кита створює нове життя
Після загибелі тіло кита певний час дрейфує на поверхні, де стає здобиччю акул та інших хижаків. Згодом, втративши плавучість, воно опускається на морське дно. Саме тоді починається унікальний природний процес.
Рештки кита перетворюються на джерело їжі для десятків видів глибоководних організмів. Такі явища отримали назву «китові падіння» (whale falls). Через величезні глибини вони трапляються надзвичайно рідко й залишаються малодослідженими.
Незвичайне відкриття на глибині до семи кілометрів
У лютому 2023 року китайський пілотований батискаф Fendouzhe досліджував дно в районі зони Діамантіна на південному сході Індійського океану. Під час занурення дослідники натрапили на численні скелети китів і викопні рештки, частково приховані під шаром донних відкладів.
Після першої знахідки науковці здійснили ще 32 занурення. У результаті вдалося встановити, що «кладовище» простягається приблизно на 1 200 кілометрів на глибинах від 4 200 до 7 000 метрів. Загалом було зафіксовано 476 викопних решток китів та п’ять сучасних китових падінь, навколо яких кипить життя.
Невідомі мешканці морських глибин
Біля останків учені виявили різноманітних глибоководних істот — медуз, офіур, а також спеціалізованих червів, які буквально прогризають кістки китів. Деякі з цих організмів можуть виявитися абсолютно новими для науки.
Детальний аналіз 43 знайдених скам’янілостей дозволив визначити кілька видів дзьоборилих китів, серед яких кит Ендрюса та ременезубий кит, а також одного представника вусатих китів — сейвала.
Найбільшою знахідкою став скелет антарктичного малого полосатика довжиною близько п’яти метрів. Його вдалося ідентифікувати за формою вушної кістки та за допомогою генетичного аналізу. Крім того, дослідники описали новий вимерлий вид кита, який отримав назву Pterocetus diamantinae.
Вік знахідки перевищує 5 мільйонів років
За допомогою ізотопного датування науковці встановили, що найдавніші останки на цьому місці мають вік близько 5,3 мільйона років. Це робить знахідку цінним джерелом інформації про еволюцію китів від пліоцену до наших днів.
На думку авторів дослідження, таке скупчення решток могло утворитися через особливості рельєфу зони Діамантіна. Її V-подібна форма могла спрямовувати загиблих китів в одну область морського дна. Водночас саме в цьому районі мешкає багато видів глибоководних дзьоборилих китів, що також могло сприяти накопиченню їхніх останків.
Океан і досі приховує безліч таємниць
Вчені зазначають, що відкриття не лише розширює знання про життя китів і незвичайні екосистеми морських глибин, а й нагадує, наскільки мало людство знає про океан. Кожна нова експедиція демонструє, що навіть у XXI столітті на дні світового океану можуть чекати відкриття, здатні суттєво змінити наше уявлення про історію життя на Землі.
