Чому резонансні слова Залужного суперечать Конституції та що з ними не так?
Резонансна заява посла України Валерія Залужного щодо членства в НАТО вже викликала багато суперечок та критики на адресу дипломата.
Заступник гендиректора РБК-Україна Володимир Куренной у своїй колонці пояснює, в чому помилився посол та яким може бути шлях до Альянсу.
Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії та Північній Ірландії В. Залужний розповів на офіційному заході МЗС, що Україна ніколи не буде в НАТО. Додавши, що все це – казки, які нам розповідають багато років. А ще він зробив дивну заяву про те, що НАТО потрібно 12 років, щоб хоча б досягти рівня стандартів армії Росії…
Добре, не будемо загострювати увагу на тому, що пан посол є державним службовцем, дипломатом і офіційною особою на офіційному заході МЗС, а Конституція України, якої повинні дотримуватися всі державні службовці насамперед, визначає стратегічною метою України саме вступ до НАТО та ЄС.
Норма Конституції не забороняє громадянину мати іншу точку зору, але для державного службовця такого рангу це зовсім інше. І боротися проти такої норми в Конституції можна, але тільки після відставки зі посади. Інакше слова пана посла суперечать не тільки Основному Закону, а й багатьом законам, підзаконним актам, деклараціям та заявам Президента України, який, до речі, пана посла й призначав.
Я вже й не кажу про те, що після таких слів дипломата складно уявити, як він представлятиме країну у Великій Британії – країні, яка є одним із ключових учасників Альянсу. Як він спілкуватиметься в Лондоні з представниками НАТО? Що думатимуть британські натівські генерали та представники міністерства оборони цієї країни, коли взаємодіятимуть із послом?
Та добре, спишемо це на те, що бойовий генерал є ще молодим дипломатом і тому трохи ускладнив собі життя. Дійсно, іноді краще мовчати, ніж говорити. Бо коли починаєш говорити – туман розсіюється і все стає наочним та набагато чіткішим.
Щодо змісту, то я з паном Залужним категорично не згоден. І хочу йому дещо нагадати.
Перша маніпуляція – у словах про "казки 12 років": мовляв, ми весь час стукаємось у двері, а вони зачинені. Це неправда. Починаючи з проголошення незалежності України, український народ не хотів до НАТО.
Соціологи не дадуть збрехати: практично 25 років українці не надто бажали вступати до Альянсу. Хтось вважав його "агресивним блоком" під впливом радянсько-російської пропаганди. Хтось лякався Московії. Хтось казав: "Не на часі". А хтось: "Ми самі – з вусами".
Так само протидіяв ідеї вступу до НАТО й політичний істеблішмент. Президент Кравчук не припускав цієї думки. Президент Кучма віддавав перевагу "багатовекторності". Президент Ющенко першим сказав, що, можливо, треба вступати, і був нещадно критикований за це не лише в суспільстві, а й навіть власною прем'єркою. З Януковичем усе зрозуміло: він хотів у Митний союз.
Першим, хто озвучив стійку концепцію необхідності вступу до НАТО, був Порошенко. Чому? Тому що він був першим, чиє президентство проходило в умовах агресії Росії проти України. Війна тривала з 2014 року. Логіка будь-якого президента, якби він не був зрадником, була б такою ж.
На нас напала велика та агресивна потуга, насамоті ми не зможемо протидіяти їй. Потрібні союзники та партнери, потрібна система безпеки. На той час і зараз такою системою, яка протистоїть Росії, є НАТО.
Що таке НАТО? Так, це військово-політичний альянс. Але якщо говорити у візіонерському форматі, це такий собі Орден лицарів, які об'єдналися, щоб чинити опір силам зла. Це унія Західного світу. Це співтовариство країн, які поділяють західні цінності – демократію, свободу, права людини, приватну власність тощо. Україна декларувала, що це її цінності також.
Отже, єдина альтернатива російському експансіонізму – це членство в НАТО та ЄС. Скажу навіть більш категоричну тезу: Україна або буде в НАТО та ЄС, або її не буде на мапі світу.
Так, у НАТО є недоліки, проблеми та негаразди. Так, бюрократичні процедури й узгодження сповільнюють зміни. Так, президент Трамп – ізоляціоніст і тому недолюблює НАТО. Але як казав Вінстон Черчилль про демократію: це погана система управління, але всі інші ще гірші.
Якщо пан посол вірив, що країну, у якій 70% населення проти НАТО, запросять до Альянсу – це наївно. Якщо пан посол думає, що блок долучить до своїх лав країну, яка воює – це також дійсно схоже на казку. Тому ніхто сьогодні не говорить, що нас завтра чи післязавтра приймуть до НАТО. Шлях буде довгим і складним. Як і ця війна. Але альтернативи цьому шляху не існує.
НАТО трансформуватиметься. Можливо, з'явиться система європейської колективної безпеки. Є британсько-скандинавська ініціатива і так далі. Але все це формуватиметься виключно на фундаменті цього клубу захисту Західного ліберального світу.
А Україна хоче і стане частиною цього світу, бо сповідує такі ж цінності. Ось чому Україна буде так чи інакше в НАТО, у що б він не переформовувався. Або, на жаль, її не буде.
