Старший науковий співробітник Hudson Institute Люк Коффі аналізує безпекову ситуацію на Каспійському морі як ключову ланку Середнього коридору – торговельного маршруту, значення якого зростає на тлі протистояння з Іраном та росією. Баланс морських сил у регіоні стрімко змінюється: українські удари послаблюють каспійську флотилію рф, ізраїльський удар по Бандар-Анзалі суттєво підірвав можливості Ірану, а Азербайджан тим часом нарощує власний флот. Люк Коффі звертає увагу на довгострокову й менш очевидну загрозу – обміління Каспію, яке за кілька десятиліть здатне змінити географію військово-морської присутності в регіоні, зокрема, змусити росію перенести базування флоту південніше. На його думку, США мають скористатися цим вікном можливостей і посилити підтримку дружніх прикаспійських держав, зокрема через передачу озброєнь і залучення українського досвіду використання безпілотних систем.
Зі зростанням значення Середнього коридору, особливо на тлі посилення геополітичної напруженості у відносинах з Іраном та росією, дедалі гострішою стає потреба забезпечити стабільність і безпеку цього життєво важливого транзитного маршруту.
Ідеться передусім про захист повітряного простору від регіональних ракетних і безпілотних загроз: показовим прикладом став іранський удар по аеропорту Нахічевані на початку нещодавнього конфлікту. Не менш важливою є стійкість сухопутних маршрутів через Південний Кавказ – саме тому таке значення має "Трампів маршрут міжнародного миру та процвітання": він доповнює наявні торговельні шляхи й створює вкрай потрібні альтернативи. Нарешті, Середній коридор потребує безпеки й стабільності самого Каспійського моря – без безпечного проходу через Каспій цей міжнародний транзитний маршрут перетворюється на глухий кут.
Донедавна панівною морською силою на Каспії була росія, а Іран майже не поступався їй за своїми можливостями. Втім, три інші прикаспійські країни – Азербайджан, Казахстан і Туркменістан – також нарощують власні можливості.
У контексті каспійської безпеки на баланс сил і загальну стабільність регіону в найближчі роки й десятиліття впливатимуть два процеси. Наслідки одного відчуватимуться у короткостроковій перспективі, і він уже розгортається. Інший –довгострокова проблема, яку вже сьогодні не можна ігнорувати.
Короткострокові зміни балансу сил
Ситуація з безпекою й розстановкою сил на Каспії стрімко змінюється буквально в реальному часі. Баланс змінюється не на користь Тегерана й Москви, що дає іншим прикаспійським державам змогу самим стати вагомими гравцями у сфері морської безпеки регіону.
За останні два роки Україна значно розширила спроможність завдавати далекобійних ударів углиб території російської федерації. Останніми місяцями вона застосовувала ці можливості проти каспійської флотилії рф. Мої дослідження свідчать, що, за оцінками на основі відкритих джерел (OSINT), українські сили за останні місяці уразили чи пошкодили до 13 суден, пов’язаних із каспійською флотилією рф, зокрема корвети, патрульні катери й тральщики. Якщо ці оцінки точні, це означає, що під удар потрапила значна частина всієї морської присутності рф на Каспії.
Достеменно визначити наслідки кожного удару неможливо, проте вважається, що деякі кораблі зазнали серйозних пошкоджень, а кілька, можливо, було знищено або назавжди виведено з ладу. Крім того, Україна завдавала ударів по важливих російських портових об’єктах, які останніми роками забезпечували потік товарів між Іраном та росією, а також по російських нафтових платформах на Каспії. Останній задокументований удар стався у липні, і наразі немає жодних ознак того, що Україна планує найближчим часом послабити інтенсивність цих ударів.
У липні Україна вперше уразила іранське вантажне судно на Каспії. Київ заявив, що це судно перевозило військові вантажі між росією та Іраном. Цей епізод може свідчити про розширення української військової кампанії на Каспії.
Тим часом у південній частині Каспію Ізраїль у межах очолюваної США повітряної кампанії проти Ірану завдав 18 березня потужного удару по іранському військово-морському об’єкту в Бандар-Анзалі. За відкритими даними, кілька іранських кораблів було знищено або пошкоджено. Один із фотознімків підтверджує ураження одного корвета й двох ракетних катерів – це близько половини всіх іранських військових кораблів і суден на Каспії. За словами ізраїльських посадовців, ударів також зазнали ремонтні потужності, сухі доки та будівля штабу північного флоту Ірану.
Азербайджан нарощує можливості
Тоді як росія та Іран втрачають військово-морський потенціал у регіоні, інші прикаспійські держави не гають часу й посилюють власний. Показовим прикладом є Азербайджан. У межах пожвавлення двосторонніх відносин між США й Азербайджаном віцепрезидент Джей Ді Венс анонсував продаж Азербайджану патрульних кораблів уже в найближчі місяці. Баку також розширює військово-морські спроможності – модернізує флот, розвиває власне суднобудування, оновлює берегову охорону, проводить спільні навчання й удосконалює засоби спостереження за акваторією Каспію.
Тож цілком імовірно, що вже в найближчі роки саме Азербайджан може стати найпотужнішою військово-морською силою на Каспійському морі. Це стане суттєвим внеском у регіональну морську безпеку і, можливо, додасть Казахстану та Туркменістану впевненості й відчуття безпеки, необхідних для розвитку власних військово-морських спроможностей.
Довгостроковий виклик: обміління Каспію
Проте стратегічну картину на Каспії визначатимуть не лише скорочення російського й іранського потенціалу чи посилення військово-морських спроможностей таких країн, як Азербайджан. Геополітичний вплив матимуть і повільніші, довгострокові процеси – зокрема зниження рівня води в Каспійському морі.
За даними супутникових знімків і Глобального моніторингу водних ресурсів NASA, рівень Каспію знижується із середини 1990-х років. Якщо нинішня тенденція збережеться, до кінця століття рівень моря може впасти на 9–18 метрів. Це означатиме втрату приблизно чверті площі Каспію: оголиться суходіл, за площею приблизно рівний штату Індіана (близько 94 тис. км², тобто майже як три Одеські області – iPress). Рівень води знижується з кількох причин. На Волзі, яка забезпечує близько 80% усього притоку води до Каспію, в росії спорудили численні греблі для створення водосховищ і зрошення сільськогосподарських угідь. До цього додається вплив підвищення глобальної температури.
Екологічним наслідкам зниження рівня води та його впливу на природні середовища присвячено чимало наукових досліджень, тоді як безпековим і геополітичним наслідкам, зі зрозумілих причин, приділяли значно менше уваги.
Наслідки обміління для військово-морської присутності
Зниження рівня води вплине на регіональне судноплавство й енергетичні ринки: зменшення площі судноплавної акваторії ускладнить регіональну торгівлю. Це також змусить кардинально переглянути військово-морську присутність у регіоні. Головна військово-морська база рф розташована в Астрахані, в одній із наймілкіших зон Каспію. Якщо рівень води впаде в межах прогнозованого діапазону, використовувати Астрахань як військово-морський порт без масштабних днопоглиблювальних робіт або перенесення бази буде дедалі складніше, а зрештою, можливо, й неможливо. Це також може ускладнити використання росією Волго-Донського каналу й перервати її пряме сполучення між Каспійським і Чорним морями.
У міру того, як мілководні ділянки Каспію перетворюватимуться на суходіл, росія буде змушена зосереджувати флот південніше – у Каспійську та Махачкалі в Дагестані. Такий крок вимагатиме величезних інвестицій саме тоді, коли фінанси рф і без того напружені, а водночас перемістить російські військово-морські сили далі на південь і ближче до інших держав регіону, зокрема до Азербайджану.
Висновки та рекомендації
Отже, скорочення військового потенціалу Ірану й рф, а також довгострокові наслідки обміління й зменшення площі Каспію означають, що вже зараз потрібні виважені рішення, аби зберегти Каспій зоною стабільного й безпечного транзиту.
Саме тому Сполученим Штатам варто підтримати дружні до США країни регіону й допомогти їм наростити свої спроможності. Це може включати продаж або передачу військового обладнання й техніки – невеликих патрульних катерів, систем озброєння берегової оборони та радарів. Також варто заохочувати країни регіону до тіснішої співпраці з Україною, зокрема у сфері безпілотних систем, аби застосувати досвід Чорного моря на Каспії та зміцнити регіональну оборону.
У межах цих зусиль США могли б відновити давніші ініціативи, як-от "Каспійську варту", започатковану 2003 року для поглиблення співпраці у сфері безпеки на морі, в повітряному просторі та на кордонах Каспійського регіону – насамперед з Азербайджаном і Казахстаном.
Немає сумніву, що Каспій і надалі залишатиметься важливим геополітичним простором стратегічного значення й суперництва, водночас дедалі більше вписуючись у логіку Середнього коридору. Якщо правильні кроки будуть зроблені вже зараз, дружні до США країни регіону зможуть краще підготуватися до мінливих геополітичних припливів і відпливів на Каспії.
Джерело: Caspian Policy Center
