Чому в Офісі Генпрокурора вважають питання тиску силовиків на бізнес перебільшеним?
За чотири з половиною роки війни в Україні правоохоронні органи мусили розширити рамки роботи. До злочинів додалися військові злочини, до незаконної вирубки дерев – підриви дамби і окупація рекреаційних зон.
Окрім цього продовжують існувати проблеми з тиском на бізнес, затягуванням справ в суді і браком кадрів. Як у цих умовах працюють українські прокурори, на що найбільше жаліються громадяни та які у Офісу Генпрокурора є питання до БЕБ, – в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник Генерального прокурора Максим Крим.
Головне:
- Представництво держави в суді під загрозою. Через рішення Конституційного Суду парламент має врегулювати повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави.
- Екологічні воєнні злочини – новий і складний напрям. Прокуратура документує шкоду довкіллю від дій РФ, але розслідування екоциду під час активної війни майже не має усталеної світової практики.
- Каховська дамба та "Асканія-Нова" – ключові екологічні кейси. Найбільш шокуючим злочином співрозмовник називає підрив Каховської дамби.
- Тиск на бізнес: проблема є, але її масштаби перебільшують. Факти надмірного втручання правоохоронців у бізнес існують, але платформа "СтопТиск" за рік не отримала жодного повідомлення про вимагання грошей.
- БЕБ досі не працює на повну силу. В ОГП кажуть, що Бюро економічної безпеки не має повноцінних територіальних підрозділів у половині країни, зокрема у великих областях, тому частина роботи з економічними злочинами фактично лягає на прокурорів.
"Є поширена думка, що прокурор має надто широкі повноваження"
– Якщо говорити загалом про ваші повноваження за період роботи, який напрямок ви вважаєте найважчим? Зрозуміло, що сфери різні, їх складно розділяти й порівнювати, але все-таки: екологія, захист інвестицій чи представництво інтересів держави в суді? Що найскладніше?
– Якщо виходити з мого попереднього професійного досвіду, найменше до цього я працював саме з представництвом інтересів держави в суді. Тому сьогодні цей напрям є для мене, мабуть, найбільш складним і водночас найбільш цікавим. Я приділяю йому особливу увагу.
Насамперед тому, що ця функція прокуратури зараз перебуває в умовах серйозної законодавчої невизначеності. Конституційний Суд України визнав неконституційною окрему норму Закону України "Про прокуратуру", яка регулює питання представництва інтересів держави в суді, та визначив строк для приведення законодавства у відповідність до Конституції.
Фактично держава і парламент мають обмежений час, щоб належним чином врегулювати це питання. Якщо необхідні зміни не будуть ухвалені, прокуратура може втратити реальну можливість ефективно здійснювати представництво інтересів держави. А це поставить під загрозу результати роботи у багатьох сферах- від захисту державної та комунальної власності до екології, культурної спадщини, національної безпеки й економічних інтересів держави.
Саме навколо цієї функції сьогодні точиться багато дискусій. І це зрозуміло, адже прокурор часто вступає у правовідносини, де йдеться про значні економічні інтереси: бюджетні кошти, землю, ліси, водойми, природоохоронні території, державне та комунальне майно.
Водночас не менш важливим для мене є напрям захисту інвестицій і бізнесу. Для прокуратури це відносно нова сфера, яка почала системно розвиватися після створення відповідної ради згідно з указом президента.
– Ви сказали, що суспільство за те, щоб у прокуратури не було більше цього повноваження, і про конфлікт інтересів. А тільки про них йде мова?
– Тут важливо уточнити: йдеться не про те, що все суспільство виступає проти цієї функції прокуратури. Є поширена думка, що прокурор має надто широкі повноваження і що їх потрібно обмежувати, оскільки державні органи та органи місцевого самоврядування нібито здатні самостійно й належно захищати інтереси держави.
Однак на практиці ситуація часто виглядає інакше. Прокурор вступає у відповідні правовідносини не тому, що прагне підмінити інші органи, а тому, що уповноважений орган не діє, діє неналежно або фактично самоусувається від захисту державного чи суспільного інтересу.
Показовий приклад захист культурної спадщини. Закон зобов’язує відповідні органи забезпечувати укладення охоронних договорів щодо пам’яток національного або місцевого значення. Це мало бути зроблено державою давно. Однак у багатьох випадках саме прокурор змушений звертатися до суду, щоб зобов’язати компетентний орган виконати його прямий обов’язок.
Фото: заступник Генерального прокурора Максим Крим (РБК-Україна)
Аналогічна ситуація виникає у справах щодо земель, лісів, водойм, природоохоронних територій, державного та комунального майна. Формально існують органи, які повинні захищати ці інтереси. Але іноді вони не лише не звертаються до суду, а й у процесі фактично займають позицію, протилежну позиції прокурора, хоча позов подано саме в інтересах держави або відповідної територіальної громади.
Тому дискусія має бути не лише про кількість повноважень прокурора. Передусім потрібно відповісти на запитання: хто реально захистить інтерес держави, якщо орган, уповноважений це зробити, бездіє, діє неналежно або сам допустив порушення?
– Якщо чесно, я в перший раз чую тезу про те, що в вас відбирають повноваження. Навпаки правоохоронці часто кажуть: "В нас їх забагато"
– Дивіться, як неодноразово наголошував Генеральний прокурор, наша принципова позиція полягає в тому, що ми не боїмося брати на себе відповідальність.
Це стосується і наших пропозицій щодо змін до законодавства у сфері захисту бізнесу. Зокрема, одна з ініціатив передбачала, що рішення про реєстрацію кримінальних проваджень щодо суб’єктів господарювання ухвалюватимуть керівники органів прокуратури – Генеральний прокурор, керівники обласних прокуратур та інші визначені законом посадові особи.
Якщо наша мета припинити практику безпідставної реєстрації кримінальних проваджень різними правоохоронними органами та зменшити необґрунтований тиск на бізнес, то хтось має взяти на себе персональну відповідальність за такі рішення.
– А за час вашої роботи що вже вдалося змінити в тих сферах, які ви очолюєте? Які результати?
– Якщо говорити про представництво інтересів держави в суді, результат вимірюється дуже конкретно: незаконно відчужені або зареєстровані земельні ділянки мають бути повернуті державі чи територіальним громадам, порушені права відновлені, а рішення, які завдали шкоди державним інтересам, були скасовані.
Досягнення є в кожному з напрямів. Це і протидія організованій злочинності, зокрема у сфері довкілля, і документування воєнних злочинів, які завдали шкоди природному середовищу України, і захист державних інтересів у судах.
Водночас сьогодні ми намагаємося змінити не лише окремі показники, а сам підхід органів правопорядку до боротьби з організованою злочинністю.
Ми зіткнулися з ситуацією, коли значна кількість проваджень формально кваліфікувалася як діяльність організованих груп або злочинних організацій. Однак надалі такі провадження роками розглядаються в судах, а в окремих випадках виникають питання до якості доказової бази, обґрунтованості кваліфікації та самої відповідності встановлених обставин ознакам організованої злочинності.
Організована група – це не просто кілька осіб, які спільно вчинили декілька кримінальних правопорушень. Закон передбачає наявність стійкості, попередньої організації, розподілу функцій і спільного плану злочинної діяльності.
Злочинна організація – це ще вищий рівень організованості, структури та суспільної небезпечності. Тому сама наявність п’яти осіб і кількох епізодів не може автоматично бути достатньою підставою для такої кваліфікації.
– А нащо це робиться? КПД підвищити якось чи що?
– Причин може бути кілька. Одна з них це прагнення окремих правоохоронних органів продемонструвати вищі результати своєї роботи. Адже викриття групи осіб, які спільно вчинили кримінальне правопорушення, і викриття організованої групи чи злочинної організації сприймаються як різні за масштабом та значенням показники.
Але кваліфікація не може залежати від бажання покращити статистику. Тому ми намагаємося зробити ці показники більш об’єктивними та такими, що відображають реальний стан організованої злочинності.
Фото: заступник Генерального прокурора Максим Крим (РБК-Україна)
"Найбільше шокував підрив Каховської дамби"
– Ви кажете, що також намагаєтесь змінити підходи до ведення справ, бо вони затягуються в судах. А як це змінити? Ця проблема нас переслідує всю незалежність. Бо в нас елементарно не вистачає в тому числі й суддів.
– Так, але навіть за таких умов ми маємо визначати пріоритетність розгляду різних категорій кримінальних проваджень. Йдеться про зрозумілі пріоритети: найтяжчі та найбільш небезпечні злочини не повинні роками залишатися без остаточного судового рішення.
Ми розуміємо, що прокуратура не може самостійно розв’язати проблему нестачі суддів чи впливати на строки розгляду конкретної справи. Але зі свого боку маємо забезпечити належну якість досудового розслідування, своєчасне передання справи до суду, готовність прокурора підтримувати обвинувачення.
– А на вашу думку, який має бути пріоритет? Це найтяжчі злочини, вбивства, педофілія?
– Дивіться, певна пріоритетність уже існує. Безумовно, йдеться про умисні вбивства. Окремий підхід передбачений і до розгляду проваджень щодо кримінальних правопорушень проти дітей.
Що стосується злочинних організацій, основна складність полягає у великій кількості обвинувачених та можливості сторони захисту зловживати процесуальними правами. Коли у провадженні двадцять обвинувачених, які перебувають під вартою, суд може роками розглядати лише питання продовження строків запобіжних заходів. Це підготовка і розгляд клопотань, заяви про відвід та інші процесуальні дії.
Зі свого боку ми встановлюємо контроль за такими провадженнями, відстежуємо динаміку їх судового розгляду, звертаємося до судів щодо періодичності засідань.
– Щодо екології. Ми розуміємо, що з початком великої війни ця сфера змінилася. Зараз у прокуратури, у якої, як і у будь-якого правоохоронного органу, обмежений ресурс, воєнні злочини, які впливають на екологію, в пріоритеті? Чи все-таки в пріоритеті злочини, які й до цього відбувалися, і зараз відбуваються – вирубка лісів і так далі?
– У принципі, незаконне видобування корисних копалин, контрабанда лісу та інші кримінальні правопорушення у сфері довкілля, як і раніше, залишаються серед наших пріоритетів.
Водночас війна, безумовно, змінила і структуру злочинності, і наші підходи до роботи. Російські агресори в окремих випадках свідомо знищують українську природу. Ми документуємо такі факти та орієнтуємо регіональні прокуратури на належне збирання і фіксацію доказів.
У цьому напрямі вже є певні результати, зокрема заочні вироки щодо громадян російської федерації у справах, пов’язаних з "Асканією-Новою" та Північно-Кримським каналом.
Ми активно співпрацюємо з громадськими організаціями та міжнародними партнерами, беремо участь у профільних навчаннях і тренінгах. Адже розслідування порушень законів і звичаїв війни, пов’язаних із завданням шкоди довкіллю, а також екоциду безпосередньо під час активних бойових дій фактично не має усталеної світової практики.
Основна складність полягає у правовій оцінці таких дій, методиці розслідування та доведенні всіх обставин. Необхідно встановити не лише сам факт завдання шкоди та її наслідки, а й умисний характер дій агресора та їхню спрямованість. Наприклад, у разі підриву дамби потрібно довести, що це було зроблено, зокрема, з метою затоплення територій і завдання масштабної шкоди довкіллю.
– А як це довести, що така була мета?
– Ми виходимо з мети таких дій і співвідношення між їхніми екологічними наслідками та можливою військовою необхідністю.
Тобто потрібно встановити, з якою метою було підірвано дамбу, чи давало це реальну військову перевагу та чи були завдані довкіллю наслідки співмірними з такою метою.
Щоб говорити про екоцид і цілеспрямоване знищення природи, необхідно довести, що такі дії не були обґрунтовані воєнною необхідністю або що їхні масштабні екологічні наслідки явно не відповідали заявленій військовій меті
– Якщо ми кажемо про те, що зараз очевидно ці злочини розглядаються in absentia, чи вірите ви в те, що Росію вдасться притягнути до відповідальності, щоб вони були присутні?
– Йдеться не лише про провадження, які розглядаються in absentia. Наше завдання встановити конкретних виконавців, усіх причетних осіб, належним чином задокументувати їхні дії та зібрати доказову базу.
Ця робота має значення не лише для винесення вироків. Вона формує підґрунтя для міжнародних судових процесів, майбутніх механізмів відшкодування шкоди та отримання Україною репарацій. Тому надзвичайно важливо провести розслідування об’єктивно, встановити всіх винних і довести як сам факт вчинення злочину, так і реальний обсяг заподіяної шкоди.
Фото: заступник Генерального прокурора Максим Крим (РБК-Україна)
Ми вже маємо приклади, коли особи, засуджені або розшукувані за воєнні злочини, були затримані на території третіх держав, які співпрацюють з Україною, і передані для притягнення до кримінальної відповідальності або відбування покарання.
Тому я переконаний, що з часом кожен, хто вчинив воєнний злочин, має понести відповідальність. Воєнні злочини не мають строків давності, а отже, відповідальність за них неминуча, незалежно від того, скільки часу мине.
– А який злочин проти екології вас особисто найбільше шокував?
– Якщо говорити особисто, то найбільше враження, безумовно, справив підрив Каховської дамби.
Усі пам’ятають кадри затоплених населених пунктів, людей, які втратили свої домівки, зруйновану інфраструктуру, масштабну екологічну катастрофу та її наслідки для цілих екосистем.
Це один із тих випадків, коли наслідки відчули не лише люди, а й природа. І найголовніше питання, яке виникає: заради чого? Адже ці дії спричинили колосальні гуманітарні та екологічні наслідки, не давши жодного виправдання з точки зору здорового глузду.
– Щодо "Асканії-Нови". Наскільки я розумію, вони там проводять сафарі?
– Щодо "Асканії-Нови", ми отримали обвинувальний вирок стосовно так званого директора заповідника. За матеріалами провадження, він забезпечував незаконне вивезення рідкісних тварин, занесених до Червоної книги України, на територію тимчасово окупованого Криму та, за наявною інформацією, до російської федерації.
– А нащо їх вивозять? Продають чи крадуть? Щоб що?
– Ми можемо говорити лише про те, що встановлено слідством. Зафіксовано факт незаконного вивезення червонокнижних тварин з території біосферного заповідника. Частину з них вивозили до тимчасово окупованого Криму, частину до російської федерації.
Щодо того, з якою саме метою це робилося, можуть бути різні версії можливо для поповнення колекцій, розведення чи використання в інших заповідниках. Але незалежно від кінцевої мети, саме незаконне вивезення природної спадщини з окупованої території України є протиправним.
У розумінні міжнародного гуманітарного права це є одним із проявів незаконного привласнення майна та природних ресурсів окупованої території, за що передбачена відповідальність.
– Просто навіщо?
– А нащо їм потрібна наша держава? І унітази наші з пральними машинами? Якщо говорити простіше, то Росія системно вивозить з окупованих територій усе, що вважає цінним. На жаль, це стосується не лише майна чи культурних цінностей, а й унікальних представників української фауни.
– Щодо екологічних злочинів і загалом погляду на них світового суспільства. Ми бачимо, що наші партнери взагалі зі скрипом відносяться і до міжнародного трибуналу, який ми намагаємося створити, і до розслідування воєнних злочинів, і до нашої спроби притягнути до відповідальності конкретних осіб, бо в них є імунітет і так далі. І тут екоцид.
Ви не думаєте, що через те, що наших партнерів і союзників важко переконати, екологічні злочини взагалі відійдуть на другий план?
– Я не можу погодитися з вами у двох моментах.
По-перше, я б не сказав, що наші партнери скептично ставляться до створення спеціального трибуналу. Уже десятки держав підтримали цю ініціативу та фактично долучилися до формування механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії.
По-друге, у справах про міжнародні злочини головне питання не в тому, скільки часу триватиме розслідування, а в тому, щоб кожен винний зрештою поніс покарання, а докази кожного злочину були належно зафіксовані та не втрачені. Наприклад, злочини, вчинені під час геноциду в Руанді, досі розслідують у європейських країнах. Я особисто спілкувався про це з французькими прокурорами.
Україна сьогодні фактично документує війну безпосередньо під час її ведення і робить це в безпрецедентному масштабі. Раніше не існувало ані таких технологічних можливостей, ані такого масиву цифрових доказів. Під час Другої світової війни основними доказами були свідчення людей і документи. Сьогодні ми маємо відеозаписи, супутникові знімки, цифрові дані, а іноді майже онлайн-трансляції ударів та їхніх наслідків.
Щодо екологічних злочинів, то питання захисту довкілля має для європейських держав надзвичайно велике значення. Наші партнери активно сприяють розслідуванню таких злочинів надають матеріальну, експертну та методичну допомогу, відкриті до професійної дискусії та допомагають нам напрацьовувати підходи до належного документування шкоди, завданої українському довкіллю.
Коли людина привласнює гуманітарку – це цинічно
– Щодо організованої злочинності трошки детальніше, бо ви вже цю тему зачепили. В умовах війни підходи до того, що називати організованою злочинністю, мають лишатися такими ж, чи все-таки ми маємо змінити погляд на неї?
– Підходи до кваліфікації не змінюються. У нас є усталена судова практика і чіткі законодавчі критерії, що таке злочинна організація, організована група чи вчинення злочину групою осіб. Ці підходи залишаються незмінними.
Водночас змінюється сама структура організованої злочинності. Незмінною, на жаль, залишається проблема наркозлочинності. У цьому напрямі ми активно працюємо як самостійно, так і спільно з міжнародними партнерами. Зокрема, успішно реалізуються спільні операції з правоохоронними органами Польщі, Іспанії, Литви та інших держав.
Фото: заступник Генерального прокурора Максим Крим (РБК-Україна)
Але війна створила нові сфери ризику, які почали активно використовувати організовані злочинні групи. Це незаконне переправлення осіб через державний кордон, зловживання у сфері гуманітарної допомоги, відбудови, використання бюджетних коштів, оборонних закупівель і забезпечення Збройних Сил України.
– А особисто вас, як громадянина України, коли ви бачите, що крадуть на найсвятішому, вас це обурює? Якщо відходити від посади.
– Я думаю, як і будь-якого громадянина України. Саме тому ми послідовно займаємо принципову позицію в таких провадженнях і, коли для цього є передбачені законом підстави, наполягаємо на застосуванні до підозрюваних запобіжних заходів без визначення альтернативи у вигляді застави.
Водночас остаточне рішення ухвалює суд. Є випадки, коли суди підтримують нашу позицію, є ситуації, коли не підтримують у першій інстанції, але погоджуються з нею вже на стадії апеляційного перегляду.
– А серед цих нових форм злочинності, які з'явилися, яка найбільш розвинута зараз?
– Я б не став виокремлювати якусь одну найбільш поширену форму. Ми говоримо не про сталу структуру організованої злочинності, а про конкретні факти, які оцінюємо передусім за їхньою правовою кваліфікацією. Окремої статистики, яка дозволяла б коректно визначити найбільш розвинений напрям, у нас немає.
Водночас особисто для мене одними з найбільш зухвалих є злочини, пов’язані з розкраданням гуманітарної допомоги. Це фактично нонсенс.
Зловживання під час бюджетних закупівель, у тому числі закупівель дронів чи товарів за завищеними цінами, – це одна категорія злочинів. Але коли людина привласнює гуманітарну допомогу, призначену для дітей, цивільного населення або військовослужбовців, це, на мою думку, має особливо цинічний характер.
"За рік роботи "СтопТиск" від бізнесу не надійшло жодного повідомлення"
– Щодо тиску на бізнес. Я була на конференції Генпрокурора з цього приводу, він спілкувався з бізнесом, і вони дуже багато про це говорили. Щось наразі змінилось?
– За цей рік я і мої колеги провели вже понад 50 зустрічей із бізнесом, зокрема з Міжнародною торговою палатою, Американською торговельною палатою, Федерацією роботодавців, Європейською Бізнес Асоціацією, бізнес-омбудсменом, представниками тютюнової галузі, IT-бізнесу.
І одна з головних проблем у питанні тиску на бізнес це відсутність діалогу.
Факти надмірного втручання правоохоронної системи в роботу бізнесу, на жаль, були, є і можуть бути. Є й факти, коли кримінальне провадження умисно використовують як інструмент тиску. Але загалом проблема тиску на бізнес, на мою думку, не настільки масштабна, як її іноді подають.
Саме це показала і платформа "СтопТиск", яку ми запустили. Ми сказали всім: якщо є реальні факти будь ласка, звертайтеся.
Ми окремо розмежовуємо неповернення вилученого майна, рейдерство, втручання у господарську діяльність, надмірний тиск і тривале розслідування.
Тривале розслідування – насправді проблема. Вона є і, на жаль, ще буде. Велика кількість проваджень, дефіцит кадрів, навантаження на всі правоохоронні органи. Ми сьогодні не зможемо повністю подолати цю проблему, і після нас її не подолають одразу.
Але ми маємо виключити умисний тиск, вимагання неправомірної вигоди та надмірне втручання в роботу підприємств. І поступово ми це робимо.
Умовно, є факт можливого ухилення підприємства від сплати 20 мільйонів гривень податків. Правоохоронці приходять і накладають арешт на всі рахунки підприємства. Воно не може виплачувати зарплату, вести господарську діяльність і фактично працювати.
Раніше це ставало своєрідним засобом тиску: "Відшкодуй 20 мільйонів і будеш далі працювати".
Якщо формально дивитися лише на букву закону, можна сказати, що порушення немає. Але фактично це надмірне втручання, яке впливає не лише на конкретне підприємство, а й на економіку держави.
Тому ми такі підходи виключаємо. Якщо перевіряється можливе заподіяння збитків на 20 мільйонів гривень, заходи забезпечення можуть застосовуватися саме в межах обґрунтованої суми. Наклали арешт у межах 20 мільйонів і далі з’ясовуйте, ухилилося підприємство від сплати податків чи ні.
Але в жодному разі не можна повністю блокувати рахунки й зупиняти життєдіяльність підприємства. Так само і з майном. Моя пряма вказівка: якщо воно не викрадене, якщо це не рейдерство і не предмет незаконної діяльності, ми не забороняємо ним користуватися. Ми не маємо зупиняти законну господарську діяльність.
Звичайно, якщо це лінія з виробництва контрафактного алкоголю чи сигарет це зовсім інша ситуація.
На платформі "СтопТиск" є окрема графа: повідомте, якщо з вас вимагають гроші. Але за рік роботи платформи від підприємств не надійшло жодного такого повідомлення. При цьому на зустрічах усі говорять: "У нас вимагають гроші", "Нам заблокували рахунки, щоб змусити заплатити".
Я відповідаю: добре, повідомте. Хто вимагає? Як? Коли? Дайте номер телефону, назвіть конкретну особу і ми зареєструємо провадження і будемо розслідувати. Але чомусь ніхто не повідомляє.
Частина бізнесу не хоче бути дотичною до документування корупції. Вони говорять про корупцію, але не хочуть допомагати її документувати. В інших випадках, коли ми починаємо деталізувати хто саме, яким чином, які є докази, люди просто замовкають.
Наприклад, ми зустрічалися з представниками IT-бізнесу, "Дії", "Дія.Сіті". Як приклад тиску нам навели ситуацію, коли оперативний працівник зустрів одного з айтівців увечері біля дому і вручив йому повістку.
Я запитую: "А в чому тут тиск?" Мені відповідають: "Ну, він же додому до нього прийшов". Але в оперативного працівника така робота. Слідчий виписав повістку і доручив знайти людину та вручити її.
– А як це допоможе їм захиститися, якщо вони просто заявлять про те, що є тиск?
– Вони кажуть про тиск. Саме тому ми постійно зустрічаємося з бізнес-асоціаціями. Ми максимально відходимо від декларативних чи панельних дискусій, тому що, відверто кажучи, в умовах війни це часто просто витрачання часу. Ми переходимо до практики.
Кажемо: у вас є асоціація, є компанії, є конкретні проблеми приходьте зі списком справ. Не загальними заявами, а конкретно: ось десять проваджень, давайте по кожному розбиратися.
Дивимося: тут є ухвала суду, але не повернули майно. Добре, розбираємося, чому не виконали рішення суду, і забезпечуємо його виконання. Або чесно говоримо бізнесу: зараз очікуємо висновок експертизи. Після її отримання будемо приймати рішення повідомляти про підозру чи ні.
Дуже часто тривалість розслідування залежить саме від строків проведення експертиз. Експертні установи сьогодні перевантажені навіть більше, ніж слідчі чи прокурори. Правоохоронних органів значно більше, ніж експертів, і це об’єктивна проблема.
Саме такий практичний підхід дає результат. Коли починаємо розбирати конкретні справи, приблизно 80% проблемних питань вирішуються.
І, чесно кажучи, за останній рік я не можу пригадати жодного справді резонансного кримінального провадження, яке б об’єктивно свідчило про системний чи умисний тиск на бізнес.
Фото: заступник Генерального прокурора Максим Крим (РБК-Україна)
– У нас є таке явище, коли відкривають справу на нардепа чи чиновника і перше, що лунає – це слова про "політичне переслідування". Так само іноді і бізнес каже. Але і такі слова мають свої корені.
– Мають. Більше того, у нас, на жаль, є задокументовані факти, коли окремі правоохоронці з корисливих мотивів вчиняють певні дії під час організації розслідування або реалізації своїх повноважень.
І ми такі факти документуємо та відверто про них говоримо. У тому числі, коли йдеться про прокурорів. Наприклад, коли прокурори намагалися тиснути на підприємство у Броварах, ми того ж дня задокументували їхні дії, затримали причетних і публічно про це повідомили.
Для нас такі історії абсолютне табу. І ми готові реагувати на них відкрито та жорстко.
Так само, коли ми говоримо про необхідність залучення іноземних інвестицій, а потім затримуємо в Одеській області голову громади, який вимагає гроші у британської чи американської компанії за дозвіл на вирубування кількох дерев, виникає просте питання: як у таких умовах ми збираємося залучати інвесторів?
Нам потрібні інвестиції, нам необхідно відновлювати й розвивати економіку. То навіщо державі такі голови громад?
"У найбільших областях досі немає БЕБ"
– Щодо БЕБ (Бюро економічної безпеки). Як проходить ваша співпраця?
Ми здійснюємо нагляд за додержанням законності в діяльності БЕБ. У нас достатньо конструктивна та ефективна співпраця, яка дає непогані результати у викритті та розслідуванні кримінальних правопорушень в економічній сфері.
Водночас ми, дуже розраховуємо, що Бюро нарешті запрацює на повну силу. Але поки що динаміка його розвитку та кадровий потенціал не дають мені впевненості, що це станеться швидко.
Складно ефективно протидіяти економічним злочинам, коли в половині країни немає повноцінних територіальних підрозділів БЕБ, а в окремих регіонах через переатестацію залишилося по два-три детективи.
Ну яким чином за таких умов вони можуть реально впливати на стан боротьби з економічною злочинністю?
У найбільших областях країни досі немає територіальних управлінь БЕБ. Наприклад, немає їх у Дніпрі та Харкові. І фактично ця проблема лягає на плечі прокурорів.
І це проблема прокурора в Івано-Франківську, прокурора в Миколаєві та в інших областях, де немає повноцінного представництва БЕБ.
Злочинність це також враховує. Тому одного центрального підрозділу БЕБ недостатньо, щоб охопити всі факти економічних злочинів по країні.
Ми очікуємо на створення цих підрозділів, але злочини відбуваються вже зараз. Тому прокурори фактично самі намагаються виявляти економічні злочини та організовувати їх документування за допомогою інших правоохоронних органів.
У половині країни немає БЕБ, але є прокурори, і результати, яких ми там досягаємо, часто забезпечені виключно завдяки прокурорському нагляду та ініціативі. Я дуже сподіваюся, що їм вдасться укомплектувати підрозділи, стабілізувати роботу і нарешті почати повноцінно виконувати ті завдання, заради яких БЕБ створювалося.
– Тобто більше економічних злочинів відбувається там, де немає представництва? А бізнес за час вашої роботи скаржився колись на БЕБ?
– Так, бізнес на зустрічах регулярно порушує питання щодо роботи БЕБ. Передусім йдеться про аналітичні продукти та їхній правовий статус.
Ми, зі свого боку, виступали ініціаторами того, щоб аналітична діяльність БЕБ отримала чітке законодавче врегулювання. Щоб аналітичний висновок, по-перше, мав статус офіційного документа, по-друге, міг використовуватися як належне джерело доказової інформації, а особа, яка його склала, несла відповідальність за його зміст.
Ми намагалися включити відповідні зміни до законопроєкту про захист бізнесу. Але бізнес ці ініціативи не підтримав. Причини, в принципі, зрозумілі: бізнес не зацікавлений у тому, щоб аналітичні продукти автоматично набували статусу офіційного документа та могли використовуватися у кримінальному провадженні.
Але тут є й інший бік. Поки відповідний статус не визначено законом, конкретний працівник БЕБ фактично не несе належної відповідальності за те, що викладено в аналітичному висновку, зокрема якщо там допущено помилку або зроблено необґрунтовані висновки.
У нас уже є негативна судова практика, коли аналітичний продукт БЕБ фактично нівелюється судом і оцінюється лише як висновок спеціаліста.
Це не експертиза. Це не акт податкової перевірки, який має визначену законом процедуру складання та оскарження. По суті, сьогодні це довідка фахівця, правова вага якої залишається невизначеною.
– Щодо комунікації та звернень громадян. Яких звернень найбільше, про що скаржаться?
Основна вага звернень – понад 80%, – це з питань досудового розслідування. Скаржаться на поліцію, на інші правоохоронні органи, на всіх. Слідчі, прокурори погано розслідують. Одні скаржаться, що не притягають людей до відповідальності, інші скаржаться, що притягають.
– А скільки з них взагалі мають вагу? Зі 100% звернень щодо досудового розслідування скільки людей насправді праві щодо своїх скарг, а скільки просто не хочуть, щоб їх притягали до відповідальності?
У нас є статистика щодо задоволених звернень. Але треба розуміти, що звернення і це не лише скарги громадян.
Через цей механізм проходять і клопотання захисників це окрема категорія.
Є й інша, доволі велика категорія звернень, які взагалі не належать до компетенції прокуратури.
Парадокс у тому, що багато років усі говорять про необхідність максимально звузити повноваження прокуратури, позбавити її функцій загального нагляду. Але люди й досі пишуть прокурору: «Мені не виплачують пенсію», «Не працює комунальне підприємство», «Допоможіть вирішити проблему».
Я пам’ятаю ще зі свого особистого прийому, коли працював у Київській області: до мене прийшла жінка і розповідала, що під час повітряних тривог дітей автобусами возять до школи, що це небезпечно, що громада нічого не робить. І я щиро хотів їй допомогти. Але в прокурора просто немає таких повноважень.
І це, мабуть, найбільший парадокс. Усі хочуть, щоб прокурор не мав повноважень загального нагляду. Але коли стається стихійне лихо, екологічна проблема чи, наприклад, забудова ботанічного саду, перше запитання звучить: «А де прокурор? Чому прокурор не втручається?»
Тому суспільний запит на те, щоб прокурор захищав публічний інтерес, нікуди не зник. Просто закон сьогодні визначає зовсім інший обсяг його повноважень.
