Більшість із нас хоча б раз у житті відчували дежавю — моторошне відчуття, ніби нинішній момент уже колись траплявся. Але існує менш відомий і, можливо, ще дивніший феномен: jamais vu, або «ніколи не бачене».
Спробуйте простий експеримент: напишіть своє ім’я багато разів поспіль. Десь після двадцятого чи тридцятого повторення є шанс, що слово почне виглядати дивно. Літери ніби втратять сенс, а власне ім’я на мить здасться чужим.
Саме так часто проявляється jamais vu.
Від музикантів до водіїв
Люди описують цей стан по-різному. Музиканти раптом губляться у творі, який виконували сотні разів. Хтось дивиться на знайоме обличчя і на кілька секунд перестає впізнавати його як знайоме.
Нейропсихолог Акіра О’Коннор із Університету Сент-Ендрюса розповідав, що одного разу відчув це навіть за кермом: педалі та кермо на мить перестали здаватися знайомими предметами, і йому довелося зупинити автомобіль.
Феномен вдалося викликати в лабораторії
У 2023 році О’Коннор разом із колегами отримав Ігнобелівську премію за дослідження, яке спочатку викликає усмішку, а потім змушує замислитися.
Вчені попросили студентів переписувати одне й те саме слово безперервно й зупинитися в момент, коли воно почне здаватися неправильним або нереальним.
Близько 70% учасників відчули цей ефект приблизно після хвилини повторень. Деякі описували його так:
- «Слово втратило значення».
- «Наче це взагалі не слово».
- «Здавалося, ніби мене обдурили, змусивши повірити, що це справжнє слово».
Чому мозок так робить?
Психологи називають це явище сатиацією. Ідея полягає в тому, що надто тривале й одноманітне повторення перевантажує мозкове представлення слова, обличчя чи предмета, і воно тимчасово перестає сприйматися нормально.
Цікаво, що подібні експерименти проводили ще на початку ХХ століття американські психологині Маргарет Флой Вашберн та Елізабет Северенс, але їхні роботи майже забули.
Можливо, проблема починається не зі значення
Нове дослідження 2024 року натякає, що ефект може виникати ще на рівні зорової системи. Дослідники створили модель, яка імітує роботу зорової кори мозку, і виявили: при багаторазовому повторенні одного й того самого образу система спочатку розпізнає його краще, а потім — гірше.
Це означає, що мозок може втрачати не стільки розуміння значення слова, скільки саме відчуття знайомості його форми.
Не лише дивина, а й підказка для медицини
Jamais vu іноді спостерігають у людей із скроневою епілепсією, а також підозрюють його зв’язок із обсесивно-компульсивним розладом. Постійне перевіряння замка чи вимкненої плити може робити предмет настільки «затертим» для мозку, що впевненість у правильності перевірки зникає, і людина перевіряє знову.
Парадоксально, але ця коротка мить, коли власне ім’я або знайоме слово раптом здається чужим, може бути не ознакою божевілля, а рідкісним вікном у те, як мозок створює відчуття знайомості. І вчені досі не впевнені, чи повністю розуміють, чому ця дивна протилежність дежавю взагалі виникає.
