джерело DR Але Трамп не поспішає усувати давнього соратника від переговорів.
І Київ, і москва розчаровані підходом спецпредставника президента США Стіва Віткоффа до мирних переговорів та загальним перебігом дипломатичного процесу. Однак Трамп досі не готовий усунути свого давнього соратника.
Про це пише The Kyiv Independent з посиланням на людей, знайомих із перебігом переговорів.
На початку вересня Віткофф і Кушнер відвідали росію та Україну, намагаючись відновити переговори, що фактично зайшли в глухий кут. Однак помітного прогресу після цих поїздок досягти не вдалося. Українські посадовці, які брали участь у переговорах, кажуть, що Вашингтон пропонує мало нових ідей і не демонструє готовності посилювати тиск на москву. "Вони постійно кажуть нам: "ви маєте закінчити цю війну". Наче ми, чорт забирай, не хочемо її закінчити", – емоційно передав позицію Києва один із учасників переговорів.
Невдоволення Віткоффом у Києві виникло ще на ранніх етапах: українські чиновники ставили під сумнів його розуміння війни та підхід до дипломатії. Додаткові питання викликало його ставлення до путіна – Віткофф зустрічався з ним щонайменше сім разів, а на початку вересня заявив, що після завершення кар'єри згадуватиме зустрічі у кремлі як "одні з найкращих і найнезабутніших моментів свого життя".
Ще одним джерелом напруження стала історія з "формулою 3+2". Під час зустрічі у квітні 2025 року путін намалював на аркуші паперу цю позначку щодо територіальних поступок. Віткофф забрав аркуш до Вашингтона і згодом публічно говорив про можливу домовленість щодо "п'яти територій" – окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та Криму. За даними видання, саме неправильне трактування позиції путіна могло стати однією з причин провалу торішнього саміту Трампа і путіна на Алясці. Один із колишніх американських чиновників, присутніх на тій зустрічі, назвав її "повним провалом". Після цього в москві зрозуміли, що Віткофф, попри поблажливість до кремля, є "аж надто непрофесійним для ролі дипломатичного посередника".
