Українська вчителька, яка понад два роки живе та працює в Канаді, розповіла про труднощі адаптації в місцевій школі. За її словами, на новому місці їй довелося самостійно розбиратися з внутрішніми правилами й організацією роботи, а поведінку деяких колег вона сприйняла як прояв неприязні. Своїм досвідом педагогиня поділилася у блозі, передає «Главком» із посиланням «Фокус». Найбільшим викликом для неї стали не уроки, а брак підтримки на початку роботи.
Після працевлаштування українка розраховувала, що колеги допоможуть їй ознайомитися з правилами школи, розпорядком дня та організацією навчального процесу. Однак, за її словами, необхідну інформацію доводилося з’ясовувати самостійно.
«Коли я прийшла на роботу в школу, зовсім ніхто не поспішав мені допомагати. І, звісно, ніхто не переймався тим, що я іммігрантка, яка живе тут лише два роки. Нікого не хвилювало, що я можу чогось не знати, зокрема правил школи, тому що ніхто тобі не пояснює ні розпорядок дня, ні план – ніхто нічого тобі не каже», – розповіла вона.
За словами педагогині, найбільше труднощів спричиняли звичайні організаційні питання: потрібно було розібратися, де розташовані класи, куди йти після перерви та як організована щоденна робота школи.
Початок роботи вчителька згадує як період сильного стресу. Незнайоме середовище ускладнювало навіть повсякденні ситуації, а робота з учнями додавала відповідальності.
«Нам тут усе чуже, і навіть банально піти попросити їжу в магазині для мене було справжнім викликом. А перші робочі дні – це просто величезний стрес. Коли я стою на перерві, я взагалі не знаю, де який клас знаходиться і куди мені йти. Для мене це був такий організаційний шок», – згадала вчителька.
За її словами, сама побудова уроків не стала для неї головною проблемою. Натомість складніше було призвичаїтися до внутрішніх правил конкретної школи, про які педагогині, як вона стверджує, заздалегідь не розповіли.
Один із епізодів, який запам’ятався педагогині, стався, коли їй доручили замінити іншу вчительку. Спочатку колега привітно спілкувалася з українкою та розпитувала про її освіту й професійний досвід. Однак під час передачі класу, за спогадами жінки, її поведінка змінилася.
«Вона випитала в мене все, що могла. Я, як щира людина, все розповідаю, бо щиро вірю, що люди бажають мені добра. І тоді мені випадає заміняти її в класі. Вона міняється на обличчі за секунду й каже мені: «Представтеся перед класом, розкажіть, хто ви, і заспокойте дітей», – розповіла вчителька.
За словами українки, їй вдалося налагодити контакт з учнями: вони поводилися спокійно та реагували на її звернення.
«Я розповіла про себе, про свій досвід. А вона подивилася на мене й просто пішла з класу. Жодного слова, жодної комунікації», – додала педагогиня.
Ще один випадок, про який розповіла українка, стосувався її роботи в середній школі. За словами педагогині, колеги докладно розпитували її про канадську освіту та професійну кваліфікацію.
Вчителька вважає, що відповідальність за оцінювання її підготовки передусім лежить на адміністрації, яка ухвалила рішення про працевлаштування.
«По суті, це їх не повинно хвилювати. Якщо мене дирекція прийняла на роботу, значить, вони переконані в моєму досвіді, професіоналізмі та освіті», – наголосила вона.
Поведінку окремих колег педагогиня пов’язує з конкуренцією. На її думку, іммігранти можуть стикатися із заздрістю з боку людей, які народилися в Канаді та краще орієнтуються в місцевому мовному й соціальному середовищі.
«Нам заздрять люди, які мають громадянство цієї країни, які ідеально знають англійську мову, яким звичний цей менталітет, ця країна, локації. Вони тут свої, бо вони тут народилися», – висловила свою думку вчителька.
Вона переконана, що новоприбулим доводиться не лише адаптуватися до нового середовища, а й конкурувати за професійні можливості.
«Ми конкуруємо з канадцями, хоча наші сили зовсім не рівні. І нам часто заздрять, навіть попри це», – підсумувала українка.
Раніше українська вчена та викладачка Руслана Радчук поділилася спостереженнями про систему освіти в Намібії, що на південному заході Африки.
Читайте також:
- Як убезпечити підлітків у геймінгу: Федерація кіберспорту долучилась до кампанії Дія.Освіта
- Освіта, робота, самореалізація – допомога для молоді з окупованих територій: деталі проєкту
- «Роблять домашнє прямо на колінах». Українка розповіла, як влаштована освіта в Намібії
