Представниця Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у м. Києві та Київській області, Анастасія Голішевська розповіла, як діяти та куди звертатися сім’ям безвісти зниклих.
З початку повномасштабного вторгнення тисячі українських військових, а також цивільних вважаються зниклими безвісти. Проте, ця тема не нова, війна в Україні триває з 2014 року і зараз вона набула особливого масштабу і трагізму.
Як діяти, коли втратили зв’язок із рідними на фронті чи внаслідок воєнних дій, «Вечірньому Києву» розповіла представниця Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у Києві та Київській області Анастасія Голішевська.
ЗАКОНОДАВСТВО ТА ІНСТИТУЦІЇ
— В українському законодавстві чітко описано статус зниклих у час війни військових?
— Зараз ми говоримо про осіб, які зникли безвісти за особливих обставин. Це можуть бути як військові, так і цивільні. Людина може набути такого статусу, коли визначено, що вона «зникла у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру» і її дані зареєстровані. Єдиний реєстр осіб зниклих безвісти за особливих обставин запрацював з травня цього року.
— Що це за Реєстр і чому виникла необхідність його створити?
— Його актуальність була очевидна із 2014 року, коли росія окупувала Крим та Донбас. На сьогодні є багато заручників і полонених без встановленого місця перебування. З початку повномасштабної війни кількість зниклих безвісти і полонених значно зросла, тож потрібно було систематизувати інформацію.
Реєстр розроблений Міністерством внутрішніх справ спільно з Уповноваженим зі зниклих безвісти та іншими відомствами.
Дуже важливо, щоб внесені відомості в Реєстр були коректними, бо саме із цією інформацією працюють далі пошукові служби, як для звільнення з полону, так і для пошуку тіл загиблих.
— Що змінилося у пошуку зниклих безвісти з початку повномасштабної агресії?
— Збільшилася кількість інституцій, які займаються цим питанням. Серед них: Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Національне інформаційне бюро, Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб СБ України, Національна поліція, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, а також є Уповноважені з цих питань з Офісу Президента, Уповноважений Верховної ради з прав людини, інші структури.
До слова, саме через те, що значно зросла кількість безвісти зниклих, минулого року було впроваджено інституцію Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Ним став Олег Котенко, який з 2014 року займався даною проблематикою.
Представники Уповноваженого є в усіх регіонах. Сім’ям, що проживають, наприклад, у Вінниці чи Одесі не потрібно їхати до Києва, щоб подати дані про зниклих безвісти родичів, це можна зробити на місці. Також отримати консультації юристів та психологів.
Анастасія Голішевська завжди на зв’язку з рідними зниклих безвісті
ЯК ШУКАТИ РІДНИХ, ЩОБ НЕ НАШКОДИТИ
— Як дізнатися, чи є інформація у Реєстрі про ту чи іншу людину та як отримати витяг з Реєстру?
— Більшість інформації про зниклих першочергово надходить до Нацполіції. Саме правоохоронці доповнюють реєстр на підставі поданих заяв на пошук зниклих безвісти осіб.
Заявником може бути будь-хто — військові, рідні, організації. Але, важливо, щоб інформація була коректна. Система не верифікує особу, якщо дані неточні. Тобто якщо ви шукаєте людину, а її по батькові некоректно подано, чи є розбіжності у написанні ім’я чи прізвища, то система не знайде її.
Для отримання витягу необхідно: направити заяву на електронну пошту: pgmia@mvs.gov.ua або на адресу МВС: м. Київ, вул. Богомольця, 10; до заяви додати копії паспорта заявника та документа, який підтверджує родинні зв’язки з особою, зниклою безвісти. Перевірка даних здійснюється впродовж 30 календарних днів. Витяг надсилається на вказану в заяві електронну адресу або ж на зворотну поштову адресу.
Якщо у вас виникли питання щодо отримання витягу з Єдиного реєстру, Ви можете звернутись на гарячу лінію Уповноваженого за номером: (050) 240-85-29. Важливо зазначити, що витяги з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, видаються виключно безкоштовно.
— Люди хапаються за будь-яку можливість, щоб дізнатися про долю своїх рідних?
— Так, але буває, що шкодять собі і їм. Ви, мабуть, чули про шахраїв, які у соцмережах збирають інформацію про військових, яких шукають рідні, а потім пропонують за винагороду допомогти звільнити з полону. Є ті, хто платить, буває, чималі гроші, а потім, залишаються ні з чим.
Тож ми просимо, як би не було важко — не викладати жодної інформації у соцмережі, а особливо фотографії, тим більше ті, на яких військові у формі. Це може завдати полоненим непоправної шкоди. Але водночас рекомендуємо переглядати різні пабліки окупантів (у нас є перелік, і ми ним ділимося з рідними. Тобто, просто моніторити, не допомагати мимоволі ворогу.
Коли ж у нас з’являються «зачіпки», тоді починаємо збирати доказову базу — відео, фото, а потім передаємо інформацію до Координаційного штабу поводження з полоненими, щоби вони далі займалися звільненням цих людей.
Українські військові після звільнення з полону. Фото: Офіс Президента
ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР У ПОШУКУ РІДНИХ
— Які проблеми виникають у вашої установи під час співпраці із державними органами?
— У нас налагоджена взаємодія всередині Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Щотижня проводяться наради з віцепрем’єр -міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Іриною Верещук, які допомагають у координації наших дій, а також конструктивному врегулюванню на державному рівні проблемних питань щодо взаємодії з органами влади, органами Нацполу, військовими частинами та військкоматами. Також співпрацюємо із поліцією.
Реальність така, що справу про зникнення людини, відкриває слідчий. А в регіонах на одного слідчого можуть припадати сотні справ.
Як представник Уповноваженого в Київській області, хочу відзначити роботу Заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві Ігора Дем’яненка в напрямку взаємодії з родинами безвісти зниклих. А також — старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоровʼя слідчого управління Вікторію Ніжанківську.
Наше завдання, щоб люди, звернувшись в уповноважені структури, не залишалися з тим же переліком запитань з яким і починали.
— Коли відомо, що військові безвісти зниклі або полонені без встановленого місця перебування, як діяти рідним?
Важливо пам’ятати, що на тимчасово окупованих територіях, прифронтових та територіях, де ведуться активні бойові дії, по декілька днів поспіль може бути відсутній мобільний зв’язок.
Саме тому перед тим, як повідомляти про зникнення людини, спробуйте зв’язатися з родичами, якщо це військовослужбовець — з побратимами чи командирами частин.
Якщо не вдалося отримати жодної інформації протягом трьох днів, тоді радимо звертатись в інстанції та діяти відповідно чіткого алгоритму дій.
Обов’язково повідомте про зникнення людини на гарячі лінії Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, до Національного інформаційного бюро, Національної поліції.
Є чіткий алгоритм пошуку
— А що робити, коли є інформація, що людина загинула, але тіла нема?
— Тут теж спочатку йде інформаційна, пошукова робота. Дуже важливо, щоб військові вносили коректну інформацію про місце зникнення своїх побратимів. Бо якщо це на території зіткнення від цього залежить життя і здоров’я пошукової групи.
Якщо це деокупована територія, то спочатку з’ясовують, де саме шукати тіла. Потім підрозділи ДСНС перевіряють, чи є замінування. Виїжджають слідчі Нацполіції, забирають і перевозять тіла у морги, роблять ДНК-експертизу і тоді передають рідним для поховання.
Якщо ж тіла на окупованій території, то є випадки, коли росіяни повертають тіла.
ЯК ДОПОМОГТИ У ГОРІ
— Через ваш офіс проходить інформація про загиблих і полонених?
— Так, зараз у кожному регіоні, області є Представники Уповноваженого в областях. Дуже часто — це або люди, які самі втратили або, навпаки, знайшли своїх рідних. Тобто вони з особистого досвіду знають через яке пекло доводиться проходити батькам, що шукають своїх дітей, або жінкам, які втратили чоловіка.
У нас надзвичайно велике навантаження, в тому числі психологічне, бо зниклих — тисячі. Як тільки служба почала працювати, то були випадки, що представники не витримували після тижня-двох спілкування з рідними.
Розкажу зі свого досвіду. Днями подзвонила мама, її син зник безвісти. Вона його виховала сама. І вона питає, як їй жити далі… І таких історій — безліч. У нас на Київщині є багато цивільних, діток про долю яких не відомо… Ми не маємо права забувати про ці родини…
Питання зниклих безвісти на порядку денному у Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
— Як допомогти таким сім’ям?
— Часто, коли говорять про зниклих чи загиблих, то озвучують цифри. Варто пам’ятати, що за ними конкретні історії і долі людей. І дуже важливо, щоб ті, хто дотичний до роботи із зниклими безвісти чи полеглими, пам’ятали про це. Бо коли люди відчувають формальність у спілкуванні, то це їх ранить. Часто саме ми, уповноважені, є одними із небагатьох, з ким родини можуть відвести душу. І не завжди згорьовані рідні тримають себе в руках. Це треба розуміти.
І тут хочу відзначити, що у співпраці із рідними зниклих безвісти, полеглих і політичних в’язнів нас дуже підтримує Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, Патріарх Філарет.
До речі, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), починаючи з 2014 року, допомагає у звільненні в’язнів, пошуку безвісти зниклих, завжди поруч з родинами захисників України. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій — дійсно духовний щит України!
Неодноразові зустрічі на прохання родин Захисників, молитви, духовна підтримка, міжнародна діяльність щодо звільнення полонених та пошуку безвісти зниклих — все це ми надзвичайно цінуємо у діяльності ВРЦіРО.
Також ми передавали звернення від родин до Папи Римського під час зустрічей з Апостольськими Нунціями в Україні Клаудіо Ґуджеротті, Вісвальдасом Кульбокасом із проханням сприяти поверненню українців додому. Активно комунікуємо і це дає свої результати, але, поки що не про все можемо афішувати.
Під час заходу організованого ГО «Жінки зі сталі»
— Як тоді зрозуміти, що справа рухається. Хто надає підтримку?
— Звертатися до нас, уповноважених. Наше завдання у тому числі й зробити так, щоб у цей непростий час очікування люди не відчували себе покинутими. У цьому нам дуже допомагають різні громадські організації. Зокрема, «Берегиня», «Жінки зі сталі», «Медійна ініціатива за права людини», Міжнародний жіночий рух «За сімейні цінності» та ін. Ці організації підіймають цю тему і на міжнародному рівні.
Під час зустрічей з представниками цих організацій постійно наголошую, що треба об’єднувати свої зусилля, координуватися, а також не забувати про тих, хто шукає і чекає рідних ще з 2014 року.
З Офісом Уповноваженого також співпрацює ГО «Блакитний птах», вони надають, як психологічну, так і юридичну підтримку сім’ям. Співпрацюємо з товариством «Міжнародного Комітетету Червоного Хреста в Україні».
Після Молебню у Володимирському соборі. Фото Анастасією Голішевською
— Священники, справді так багато допомагають?
Скажу навіть більше, є традиція щороку, 30 серпня, в Володимирському кафедральному патріаршому соборі м. Києва звершувати молебень за пошук і знайдення зниклих безвісти, звільнення з полону російського агресора-окупанта наших воїнів-захисників України, за родини героїв та мир в Україні.
Щороку в цей день молебень очолює Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Така ж служба була в цьому році і напередодні Великодня.
Крім того, щотижня з сім’ями полонених, зниклих безвісти, полеглих захисників проводить зустрічі з метою духовної опіки та підтримки у Володимирському соборі протоієрей собору Олександр Шмуригін.
Блаженніший Святослав та родини воїнів. Фото надане Анастасією Голішевською
Ієрархи різних конфесій підтримують такі ініціативи. І не тільки у Києві. Глава УГКЦ, Блаженніший Святослав проводив таку зустріч і у Львові із родинами загиблих, полонених, безвісти зниклих захисників України. Блаженніший Святослав запевнив присутні родини в молитовній підтримці зі сторони Церкви, а також особисто пообіцяв, що зроблять все можливе, аби знайти рідних і близьких цих людей.
Уповноважений Олег Котенко, цінуючи важливу місію та внесок різних конфесій в поверненні захисників України, зустрівся із членами ВРЦіРО. Під час зустрічі обговорили нові шляхи співпраці Офісу Уповноваженого з представниками ВРЦіРО. Зокрема, присутні домовилися про сприяння та більш широку допомогу регіональним представникам Уповноваженого з боку ВРЦіРО.
— На вашу думку, що важливо рідним у спілкуванні із державними органами?
— Людям потрібен контакт, довіра. Так, є багато прогалин і проблем, але ми намагаємося працювати у такий спосіб, щоб і сім’ї підтримати, і людей повернути. Воїни, що на передовій, повинні знати, що якщо з ними щось станеться, то їхні родини будуть захищені, що держава подбає про матерів, про дітей.
А ще дуже важлива підтримка суспільства. Нам потрібно формувати культуру ставлення до захисників і їхніх родин. Свою підтримку ми маємо показувати не у соцмережах, а своїм щоденним ставленням.
Сприйняття воїнів тих, які у війську, тих, які у полоні, тих, які віддали життя, — як героїв. На наших очах з 2014 року формується нова історія країни, новий Пантеон Героїв.
Тільки в такому поєднанні ми можемо не тільки перемогти, а й зберегти цю країну.
Представниця Уповноваженого у Києві та Київській області з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин приймає в офісі, що розташований у приміщенні Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова за адресою вулиця Кониського, 8/14. Прийом відбувається за попереднім записом.
Номер телефону: 096 053 52 03, 097 433 46 22.
