Українські війська дедалі ближче підходять до Бахмута, але водночас стикаються з проблемами у контрнаступі на півдні.
Про те, як розвиватимуться події на фронті та за якої умови можливий прорив, – у коментарі РБК-Україна розповів військовий експерт, майор запасу Збройних сил Олексій Гетьман.
Судячи з того, які сили росіяни стягнули на Лімано-Куп'янський напрямок (а тут орієнтовно 130 000 військових, понад 2000 одиниць важкої техніки та понад 800 ствольної артилерії), вони могли б замахнутися на Ізюм і навіть Слов'янськ. Але наступальні операції тут не для просування, а щоб відволікти нас від півдня та Бахмуту.
Це те, що називається активною обороною. Коли війська захищаються, вони іноді переходять у контрнаступ на деяких місцях, щоб відволікти сили противника та сповільнити його.
Чи спроможні ми стримати там росіян? Ми тримаємо оборону не перший місяць, до цього вони намагалися йти у великий наступ на початку року, але він провалився. Та й за місяць нашого контрнаступу ми звільнили більше території, аніж вони захопили.
Щодо Бахмута, то наше завдання гранично зрозуміле – брати місто лобовими атаками ми не будемо, це призведе до великих втрат. Коли "вагнерівці" захоплювали його, то поклали по людині на кожні 42 сантиметри землі. Можна вважати, що вони пройшлися своїми ж трупами.
Ми намагаємось оточити їх з півночі та півдня. Якщо дивитися на карту, навколо Бахмута є висоти, які треба зайняти для повного вогневого контролю. Місто знаходиться у низині, і наші хлопці бачать все, що там відбувається, як на долоні. Недарма у командуванні говорять про Бахмутську пастку. Як тільки наші займуть висоти, закріпляться і підтягнуть важку техніку, у росіян залишаться три варіанти: вийти, здатися чи знищити.
Зараз поступово витісняємо їх і з позицій на північ від Бахмута. Очевидно, що може відкритись дорога на Соледар. Непогано було б його звільнити – це стало б серйозним ударом для російських військових.
На Бердянському та Мелітопольському напрямках просуватися складно. Там потужна так звана "лінія Суровікіна", хоча через нібито нашу висадку на лівому березі Дніпра навпроти Херсона у росіян дилема – чи перекидати війська під Херсон чи залишити в Запорізькій області.
Тут прориву не буде, доки ми їх не знекровимо, тобто не зведемо до мінімуму інтенсивність артилерійського вогню. Як тільки ми побачимо, що у них снарядний голод, нестача артсистем, тільки тоді можливе просування по суходолу. Ситуація така, що ми трохи призупинили наступ через заміновані поля та щільний вогонь. Це далеко не катастрофа. Прямо зараз ми знищуємо логістику, склади, інфраструктуру та російську артилерію.
За місяць контрнаступу вдалося виявити і слабкі, і сильні місця. Треба було зрозуміти, яким чином вони протидіятимуть нам. Тепер ми бачимо, що головна ставка була на щільне мінування підходів до російських позицій. Доведеться виходити із цієї реальності.
Багато західних аналітиків говорять, що якби з такою ситуацією зіткнулася армія НАТО, то було б просто килимове бомбардування мінних полів і першої лінії оборони. Прилетіли б B-52 і все переорали. На жаль, у нас їх немає, це засмучує, але треба виходити з того, що маємо на сьогодні.
Олексій Гетьман, для РБК-Україна
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
