Як продавати державну власність під час війни? Сергій Бут, директор “Прозорро.Продажі”, про продаж активів і корупцію

"Продавати державну власність під час війни вигідно", – про це в інтерв’ю "Голосу Америки" повідомив Сергій Бут, директор "Прозорро.Продажі". Через цю державну електронну систему торгів, в якій проходять державні онлайн-аукціони, за сім років вдалося продати майна на 80 млрд гривень. Вже після вторгнення саме через "Прозорро.Продажі" продавалися конфісковані активи дочок російських банків. Від продажів активів "Сбербанку" та "Промінвестбанку" вдалося отримати до бюджету понад три мільярди гривень. Представники української влади також заявляли про те, що саме "Прозорро.Продажі" стане головною платформою з продажу вилучених російських активів. 14-го листопада 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка відтепер передбачає реалізацію арештованих активів в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) через "Прозорро.Продажі". Постанова дозволить забезпечити продаж активів в управлінні АРМА, арештованих у кримінальних провадженнях, у тому числі так званих підсанкційних активів, переданих агентству та таких, що знаходяться в Україні, у системі "Прозорро.Продажі". "Ухвалене рішення – можливість і для потенційних покупців та інвесторів вперше відкрито позмагатися за такі активи за прозорими і конкурентними правилами. Ще одна важлива зміна – розблокування можливості реалізації арештованих активів за кордоном, гроші з продажу яких ітимуть також до держбюджету та підтримуватимуть економіку", – заявив заступник міністра економіки України Олексій Соболев. Про те, як "Прозорро.Продажі" допомагає боротися з корупцією, що гарантує ефективність роботи платформи, скільки майна ще залишилося у державній власності Сергій Бут у Нью-Йорку розповів Ірині Соломко. Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Сергію, "Прозорро.Продажі" отримало від ООН нагороду у сфері публічної служби, що, по суті, є визнанням того, що робить ця компанія у тому числі в контексті боротьби з корупцією. Проте, звинувачення у корупції на адресу України лунають і далі. Як ви оцінюєте вашу роботу? Сергій Бут, директор Прозорро.Продажі: Ціль проєкту "Прозоро.Продажі" – це, у першу чергу, створення таких умов для реалізації та надання в оренду публічних активів, які унеможливлюють корупцію. Потрібно, щоб активи продавалися у найбільш конкурентний спосіб, щоб за них власник, тобто держава, отримував найбільшу грошову винагороду. І цей підхід допомагає в певних сферах знижувати корупційні ризики, бо в усі ринки, куди ми заходимо, там скрізь були питання, наскільки чесно та прозоро там відбуваються процеси. І саме те, що вся інформація є відкритою, і кожен може перевірити інформацію про перебіг аукціону, є запорукою того, що торги відбуваються у найбільш можливий і чесний спосіб. І.С.: Аби це сталося, важливо, щоб була конкуренція, ви ж не можете гарантувати кількість учасників. С.Б.: Так, справді, ніхто не може втрутитись в перебіг електронного аукціону. Ми до останнього моменту не знаємо, скільки учасників зареєструвались, чи відбудеться цей аукціон. Що стосується учасників, то це змагання. Бо активи є різними – якісь мають високий попит, якісь є дуже специфічними, на які мало покупців. Буває аукціон з одним учасником, наприклад, з непрацюючими кредитами. А продаж нерухомості у Києві чи Львові демонструє дуже високу конкурентність. І.С.: "Прозорро.Продажі" за сім років зайшли на багато ринків, як це пов’язано з тими реформами, які впроваджувалися? С.Б.: Зараз ми – на майже 20 ринках. Це і погані активи банків, і мала приватизація, і продаж та оренда земельних ділянок. У цьому році запустились аукціони з продажу прав на промисловий вилов риби. Ми дотичні до багатьох реформ у країні, але з найбільших – це земельна реформа. Перед війною був знятий мораторій на продаж земельних ділянок приватними власниками. І вони продаються чи здаються в оренду не за якимись закритими дверима чи незрозумілими прямими договорами, а на відкритих аукціонах. Це значним чином допомогло запустити цю земельну реформу. І.С.: Але є громади, які хочуть іти цим шляхом, а є громади та державні компанії, які не хочуть. Останній приклад – це "Укрзалізниця", яка відмовилася продавати брухт через "Прозорро.Продажі". Чи можете ви вплинути на це? С.Б.: Справді, власник майна може його продавати, може його здавати в оренду, а може цього і не робити. Якщо наводити приклад міста Львів, воно є, напевно, найактивнішим містом, яке бере участь в нашій системі. В них є задача отримати максимум з тих об'єктів, які вони мають. Вони розуміють, що краще, ніж через "Прозорро.Продажі" вони не продадуть, тому і йдуть на цій аукціони. Звісно, можна не продавати. Але, якщо продавати, то нормативно-правові акти дозволяють це зробити лише через "Прозорро.Продажі". Наприклад, та сама приватизація. Вся приватизація – і мала, і велика, – має бути лише через нашу систему. У контексті "Укрзалізниці", вони зобов'язані продавати свої активи або здавати в оренду через нас. Щодо "Укрзалізниці", там було питання щодо можливості продавати металолом на експорт. Менеджмент підприємства намагався оцінити, що їм вигідніше: продавати всередині країни чи відвантажувати це на експорт. Така дискусія була, але станом на зараз "Укрзалізниця" зобов'язана продавати непрофільне майно або здавати в оренду через "Прозорро.Продажі". І.С.: Продаж майна влади, місцевих органів влади відбувається вже практично 32 роки. Скільки ще його лишилося, наскільки це великі активи? С.Б.: Ми цього не знаємо, і це якраз теж частина реформи й частина процесу інвентаризації, аби зробити реєстри, щоб будь-хто міг знайти цю інформацію. Наразі навряд чи вам хтось скаже, скільки в країні оцих підприємств чи об'єктів, які можна продати чи здати в оренду. Але цей процес він іде. І.С.: За сім років існування система допомогла залучити до бюджетів різних рівнів майже 80 мільярдів гривень. Це багато чи мало? Чи верифікуєте ви після продажу, наскільки адекватною була ціна? С.Б.: Справді, ніхто наперед не знає, що таке адекватна ціна. Навіть, якщо ми говоримо про якісь зрозумілі об'єкти, як, наприклад нерухомість, все одно є певна специфіка. Часто ця нерухомість, наприклад, перебуває в заставі або на неї накладено якийсь арешт, чи вона є предметом суперечки між різними суб'єктами. І ці моменти є насправді дуже важливими при визначенні того, за скільки об’єкт можна. Щодо адекватності ціни, ми розуміємо, що якщо цей об'єкт є доступним для всіх зацікавлений і є конкуренція при продажі, в результаті ми, як правило, отримуємо адекватну ціну. Що стосується 80 мільярдів, тут питання відносне. На рівні країни, може, це і не така глобальна сума, але для громад ситуація інша. Той самий Львів заробив на аукціонах вже більше мільярда гривень. Для них це відчутно. І.С.: Коли почалося повномасштабне вторгнення, ви продовжили продавати. Але це – логічне питання, чи варто та вигідно продавати під час війни? С.Б.: Під час війни продавати вигідно, ми слідкуємо постійно за статистикою та динамікою, і кількість учасників, від якої залежить фінальна ціна, якщо порівнювати до війни та зараз, в загальному не змінилася. Ми бачимо по спілкуванню з власниками та учасниками, що продавати варто. Бо оцей ідеальний момент продажу – це такий міф. І навіть якщо відкинути бойові дії, завжди є щось, що може заважати. Тому, якщо є конкретний об'єкт, який цікавий інвестору, це потрібно робити. І.С.: Якщо говорити про велику приватизацію, коли все ж таки вона розпочнеться, і чи потягне система? С.Б.: Так, поточного року вже був прийнятий необхідний набір нормативних актів, які дозволяють проводити торги по великій приватизації через "Прозорро.Продажі". Технічно система до цього готова. Є операційні моменти. Фонд державного майна вже опублікував перелік об'єктів, які можуть підпадати під велику приватизацію – Об'єднана горно-хімічна компанія, Одеський припортовий завод. Це гіганти, доволі складні. І потрібен певний час, щоб ці підприємства елементарно підготувати до продажу. І.С. У цьому році Одеський припортовий може бути проданий? С.Б.: Ми не розраховуємо на те, що в цьому році буде проведено аукціон з великої приватизації. Ми більше вже дивимось на наступний рік. І.С.: Ви вже реалізували активи колишніх дочок російських банків. Скільки вам вдалося реалізувати та наскільки важко це процесуально? С.Б.: Було реалізовано низку активів російських банків – "Сбербанк" та "Промінвестбанк". Обсяг реалізації їхніх активів складав понад три мільярди гривень. Це доволі успішна практика. Окрім активів банків є ще набір активів, які належать підсанкційним особам. Зараз якраз опрацьовується механіка, як їх реалізувати [14 листопада Кабмін прийняв відповідну постанову].