Нещодавно задумався: нічого з побудованого у Києві за останні роки у вигляді цивільних об'єктів не варте статусу пам'ятки архітектури навіть місцевого значення.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Про сакральні об'єкти говорити не буду, тут все дуже суб'єктивно.
Помпезно-гранітна будівля Укрексімбанку, золотиста вульгарність Промінвестбанку, прянично-вишневе міщанство «Оболонських липок»…
Будь ласка, читайте текст після реклами
Звісно, комусь і таке може подобатися, але статус пам'ятки подібні творіння архітектура навряд чи отримають.
Хіба що наші нащадки остаточно втратить смак.
Загалом, нічого рівного навіть будівлі післявоєнного радянського ЦУМу чи Палацу «Україна».
Важко сказати, що це грубість смаків замовників або неталанність архітекторів.
Будь ласка, читайте текст після реклами
Але ж була вже у нас блискуча школа архітекторів! І, напевно, і зараз є хороші архітектори.
До речі, у тому числі через відсутність якісної сучасної архітектури ми так і не дійшли формату «креативного Києва», в якому домінуватиме інтелект, знання, наука та сучасні технології.
Тому що саме архітектура формує неповторне міське середовище, яке незримо змінює і самих мешканців міста та приваблює його гостей.
Адже будувати красиві будівлі – це прерогатива не лише багатих столиць.
Класичний приклад міста Більбао, столиці басків, яке ще кілька десятків років тому асоціювалося з терором та провінціалізмом.
Будь ласка, читайте текст після реклами
На тлі кризи в Іспанії у 90-х роках минулого століття мер Більбао вирішив профінансувати будівництво музею сучасного мистецтва Гуггенхайма.
Місто витратило 200 млн дол. і вже за кілька років заробило понад 2 млрд дол. на туризмі.
І продовжує заробляти, незважаючи на усі світові кризи.
Це так звана «політика розгортання» – свою країну та своє місто потрібно розвивати будь-якими доступними методами, незважаючи на циклічні спади в економіці.
Шедевр Френка Гері у Більбао продемонстрував, що навіть відносно неблагополучне місто може стати відомим на весь світ у позитивній, а не негативній конотації.
І інвестиції окупляться стократ.
Успіх приваблює не депресивне світовідчуття, яке проявляється у міському середовищі, а яскрава, життєстверджуюча сучасна архітектура, яка має колосальний потенціал.
Найчастіше навіть один проект може змінити настрій і економіку окремо взятого мегаполісу з негативу на позитив.
