Андрій Максименко отримав бойове осколкове поранення в ліву частину обличчя 20 квітня, переніс кілька операцій, потім знаходився у штучній комі.
Сторінка у Facebook сценариста та режисера, а також добровольця батальйону імені Джохара Дудаєва, Андрія Максименка нагадує щоденник, де його друзі, побратими та рідні писали сподівання про його одужання і те, який він — світлий, талановитий і відданий Україні.
Ксенія Згурська повідомила наприкінці квітня про стан здоров’я Андрія після поранення:
«20.04 його двічі прооперували у лікарні Мєчнікова, на лівій півкулі мозку, 21.04, його доправили в Київ. З тих пір, шість днів він знаходиться в штучній комі, між світами, шість днів він трохи там і трохи тут. Лікарі кажуть, що є шанси на те, що він виживе. Потрібен час і удача».
Але воїн так і не вийшов з медикаментозної коми.
«Вирішив змінити добробат ім. Дудаєва на Небесній сотню. Він з давніх часів був людиною, яка рухала українську ідею та самобутність у творчості і в головах людей. І ніколи не лишався осторонь…ні в 2014, ні зараз. Низький тобі уклін. Слава Герою!!! Україні Слава!!! Лети на світло…але лишайся жити в серцях тих, хто тебе знав і любив», — такими словами повідомила про смерть Андрія Максименка третього травня Юлія Максименко у Facebook.
Андрій Максименко, режисер, сценарист, військовий.
Рефреном у стрічці є слова про те, що Україні втрачає найкращих.
Журналістка і сценаристка Марія Старожицька, згадала, що у її з Анастасією Старожицькою п’єсі «Котел», Андрій вісім років тому зіграв до річниці Іловайська роль американського добровольця, що пішов звільняти Україну від російської навали.
Якось вони в інтерв’ю говорили про те, якою буде нова режисура в Україні.
«Це станеться тоді, коли повернуться з фронту бійці з позивними „Режисер“. Ось один з таких вже не повернеться. Вічна пам’ять, Андрію, хоча тебе завжди смішили такі урочисті слова», — написала сьогодні на згадку про Андрія Марія.
Адрій Максименко мав позивний «Режисер».
Дружина Андрія Анастасія Баша написала, що її члоовік був справжнім воїном. Він 9 років тому був добровольцем у батальйоні «Дніпро». А після 24 лютого 2022 року — бійцем добровольчого батальйону ім. Джохара Дудаєва.
«Для воїна — велика честь піти у бою. Андрійчику, для мене — велика честь прийняти це із честю і гідністю. Я вибираю прийняти це на високій ноті»», — написала Анастасія Баша.
«Він був геній. Режисер і сценарист.
Те, як він писав — отак просто на ходу вигадуючи інше життя — мене захоплювало.
Те, як він вмів працювати з акторами — надавало крила.
Те, як він сприймав світ і розкладав по поличках явища — вражало.
Те, як він міг розкласти, розгадати хворобу, ситуацію, людину — було магічним актом проявлення суті.
Те, які в нього виходили діти — мотивувало їх народжувати», — згадала воїна і свого чоловіка Анастасія Баша.
Вона додала:
«Так я творю, так я продовжую життя. Тому що, я поважаю твій вибір — я приймаю твій дар — твій вклад у Перемогу».
Андрій Максименко у мирний час.
Андрій Максименко навчався в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на спеціальності «Режисура кіно». Був актором (фільми «Judenkreis, або Вічне колесо», «Русалонька», «Сокирра»), а також сценаристом (фільм «Сьомий маршрут» (1997), телефільм «Старі полковники» (2007), серіал «Роман вихідного дня» (2008)), режисером (серіал «Весілля Барбі» (2008).
Читайте також: «Про загибель легендарного бійця повідомив особисто президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні. Ця новина шокувала всіх. У соціальних мережах люди один за одним публікували пости про трагічну втрату та згадували знайомство з Героєм».
