Через бойові дії Україна вже втратила понад 40% своїх теплових електростанцій, що створило дефіцит як для населення, так і для бізнесу.
За даними Київської школи економіки (KSE Institute), прямі збитки енергетичного сектору України від війни вже перевищили 8 млрд доларів, а сукупні втрати з урахуванням наслідків для економіки сягають понад 56 млрд доларів. Відновлення енергосектору потребуватиме багаторічних інвестицій та координації з міжнародними партнерами.
Попри зусилля з відновлення, повністю відновити пошкоджені об’єкти неможливо. Постійні обстріли об'єктів електроенергетики на території всієї України призвели до значних пошкоджень теплових електростанцій, відновлення яких можливе лише на 60%.
Для забезпечення стабільності енергопостачання Україна була змушена імпортувати електроенергію, зокрема з європейських ринків.
За даними Міненерго, станом на листопад імпорт складає близько 5% загального енергоспоживання країни, хоча у пікові періоди цей показник може зростати до 10-12%. Однак імпорт вирішує проблему лише частково. Бо з початком зими усі ці виклики стали ще гострішими.
Традиційно зимовий період характеризується підвищеним споживанням енергії, особливо для потреб опалення та освітлення. Цей фактор у поєднанні з дефіцитом генерації посилює тиск на енергетичну систему та провокує зростання цін.
Як формується ціна на електроенергію для бізнесу?
В Україні ціноутворення на електроенергію відбувається у рамках вільного ринку, де діють принципи попиту і пропозиції. Постачальники електроенергії не встановлюють ціни "зі стелі" — вони спираються на механізми ринкового ціноутворення.
Цінові параметри визначаються на основі торгів на таких ринкових сегментах, як ринок на добу наперед (РДН), внутрішньодобовий ринок (ВДР) та балансуючий ринок.
На РДН зустрічаються цінові пропозиції з боку попиту (споживання) і пропозиції (генерації), що дозволяє визначити ринкову ціну. Балансуючий ринок, своєю чергою, використовується для корекції відхилень у реальному часі, коли фактичне споживання чи виробництво відрізняються від прогнозованих обсягів.
На цих ринках діють прайс-кепи — граничні ціни, що регулюються державою, щоб уникнути різких стрибків вартості для споживачів.
Прайс-кепи особливо актуальні для балансуючого ринку, де розраховується вартість небалансів між прогнозованим і фактичним споживанням або генерацією. Наприклад, якщо підприємство спожило більше електроенергії, ніж замовило, постачальник змушений компенсувати цей дефіцит за ціною купівлі на балансуючого ринку, яка завжди вище за ціни на РДН. І навпаки, у разі непередбачуваних аварійних відключень, куплена постачальниками і не спожита електроенергія продається на балансуючому ринку за ціною, яка завжди нижче за ціну РДН. Все це створює додаткові витрати при простачанні електроенергії споживачам.
Що впливатиме на ціни з початком зими
Основні фактори, що визначатимуть вартість електроенергії з початком зими:
Наслідки обстрілів. Кожна нова атака на енергосистему не лише пошкоджує інфраструктуру, але й провокує нерівномірний розподіл енергії, який потребує дорогих заходів для балансування. Наприклад, у листопаді 2022 року щоденні атаки на енергосистему призводили до втрати до 1 500 МВт потужностей у середньому на добу, що підвищувало обсяги та витрати на балансування на 40-50%.
Підвищення попиту під час опалювального сезону. Опалювальний сезон традиційно призводить до зростання споживання електроенергії, особливо в промисловості та секторі послуг. За прогнозами, у грудні споживання електроенергії в пікові години може перевищувати 22 ГВт, що майже на 10% більше, ніж на початку осені.
Дефіцит генерації. Дефіцит генерації в умовах зими стає відчутнішим, адже додаткове навантаження створюють потреби домогосподарств. Попри імпорт, зберігається відсутність необхідних потужностей внутрішньої генерації, в першу чергу в години максимального споживання, яка скоротилася на 30% порівняно з довоєнними показниками.
Ринкові прайс-кепи (обмеження цін): Регулятор тимчасово обмежив максимальні ціни на ринку, але за прогнозами експертів, ці прайс-кепи можуть бути приведені до європейських рівнів, що призведе до ще більшого зростання цін.
Ризики небалансів. Сукупний обсяг небалансів у енергосистемі суттєво зріс через постійні обстріли генерації та мереж, що вплине на кінцеві ціни для бізнесу. Компенсація небалансів здійснюється через балансуючий ринок, де ціни зазвичай значно вищі за ціни на ринку на добу наперед. У періоди дефіциту електроенергії постачальникам доводиться сплачувати за такі небаланси, що значно збільшує загальні витрати.
Щоб уникнути великих небалансів, споживачам рекомендується удосконалювати енергетичне планування. Впровадження моделей прогнозування споживання допоможе зменшити розрив між замовленими та фактичними обсягами.
Крім того, варто інвестувати в автономні джерела енергії, такі як генератори, сонячні панелі, системи зберігання, що дозволяє зменшити залежність від загальної мережі в кризових ситуаціях.
Також важливо залучати професійних постачальників енергоресурсів, оскільки компанії з тривалим досвідом на ринку мають кращі можливості для прогнозування ризиків та можуть запропонувати більш стабільні умови постачання.
Імпорт електроенергії: чи може це бути рішенням
Одним із інструментів забезпечення стабільного енергопостачання є імпорт електроенергії. Втім, вартість імпортованої електроенергії може суттєво перевищувати середню внутрішню ціну. У жовтні 2024 року середня ціна імпорту з європейських ринків становила 200-250 євро за МВт·год, порівняно з середньозваженою ціною електроенергії на українському ринку на добу 100-150 євро за МВт·год..
Також важливим обмеженням імпорту є технічна інфраструктура. Потужність перетинів між українською та європейською енергосистемами залишається обмеженою. З 1 грудня 2024 року максимальна потужність для імпорту електричної енергії з країн ЄС була збільшена з 1,7 до 2,1 ГВт. Для порівняння, потреби українського бізнесу в пікові зимові періоди можуть досягати понад 10 гВт.
Крім того, імпорт не може забезпечити значну гнучкість у ціноутворенні для кінцевих споживачів. Постачальники, що закуповують електроенергію за цінами європейського ринку, змушені враховувати її високу собівартість при формуванні тарифів для бізнесу. Водночас наявність імпорту дозволяє компенсувати дефіцит у найбільш критичні моменти, що робить його важливим доповненням до загальної моделі енергозабезпечення.
Для українських підприємств, які хочуть скористатися імпортованою електроенергією, важливо укладати угоди із постачальниками, що мають доступ до європейського ринку. Але така опція частіше доступна великим компаніям, які споживають великі обсяги.
Що це все означає і як підготуватися
Для бізнесу підвищення цін на електроенергію, звісно ж, є додатковим фінансовим навантаженням, особливо у період високого енергоспоживання. Тому, в першу чергу, варто уважно стежити за умовами своїх контрактів із постачальниками.
Варто також враховувати, що більшість постачальників працюють на основі цін РДН з додатковим відсотком (РДН+%), а не зі знижкою (РДН-%), як це було раніше.
Якщо тариф розраховується за формулою "РДН +%", важливо зрозуміти, чи відповідає ця надбавка реальним ринковим умовам. Доступ до офіційних даних "Оператора ринку" допоможе порівняти запропоновані тарифи із середніми ринковими показниками та уникнути завищень.
Щоб бути готовими до зими, бізнесу необхідно розглянути можливість укладення довгострокових контрактів із фіксованими умовами або перехід на енергоефективні технології, які дозволять скоротити споживання. Важливо мати запасний план на випадок аварійних відключень електроенергії, оскільки графіки відключень можуть ускладнювати виробничі процеси.
Інша проблема – прозорість роботи постачальників. Щоб зрозуміти, чи не завищує постачальник вартість електроенергії, клієнтам варто звертати увагу на те, як формуються ціни, знижки, які умови розрахунків. Наприклад, якщо компанія пропонує тариф нижчий за ринковий РДН, це може свідчити про ризики нестабільного постачання або ризик перегляду умов кожного місяця, адже в умовах дефіциту енергії компанії мають обмежені можливості для дисконту.
Підсумовуючи, можна констатувати, що вартість електроенергії для бізнесу в Україні з великою ймовірністю зростатиме в найближчі місяці через дефіцит на ринку, спричинений воєнними діями та зимовим періодом підвищеного споживання. Дефіцит охоплює як електроенергію української генерації, так і імпортовану, що має обмеження на перетинах із європейською енергосистемою.
Крім того, серйозні втрати генеруючих потужностей і збільшення небалансів змушують енергетичні компанії змінювати підходи до ціноутворення. Дисконтна модель, де ціни на електроенергію для великих споживачів формувалися за принципом РДН-%, поступово відходить у минуле. Зростаючі ризики і нестабільність змушують ринок переходити до моделі РДН+%, де до базової ціни додається премія, що враховує дефіцит, ризики та небаланси.
Це означає, що бізнесу варто готуватися до збільшення витрат на електроенергію та переглядати свої стратегії управління енергоспоживанням. Ефективне планування, впровадження енергоощадних технологій та використання альтернативних джерел енергії стають не лише запорукою стабільності, а й інструментом зменшення фінансових втрат.
