Чому найдавніші тварини Землі майже не залишили слідів: новий погляд на походження губок
Історія життя на Землі сповнена білих плям, і одна з найбільших загадок — походження перших тварин. Уже десятиліттями вчені сперечаються про те, коли саме з’явилися губки — одні з найпростіших і водночас найдавніших багатоклітинних організмів. Гени говорили одне, викопні рештки — зовсім інше. Нове дослідження допомогло зблизити ці дві версії та пролити світло на те, чому ранні тварини майже не залишили слідів у камені.
Коли з’явилися перші губки
Згідно з новим аналізом, проведеним під керівництвом докторки Марії Елеонори Россі з Університету Брістоля, перші губки з’явилися приблизно 600–615 мільйонів років тому. Це кінець едіакарського періоду — часу, коли на Землі вже існували великі, але м’якотілі організми, а «кембрійський вибух» ще не почався.
Раніше генетичні дослідження відсовували походження губок значно глибше в минуле, ніж дозволяли викопні рештки. Саме ця невідповідність і стала джерелом тривалої наукової суперечки.
Чому викопних слідів так мало
Ключ до розгадки виявився простим, але важливим: найперші губки не мали твердого скелета. Сучасні губки часто містять спікули — мікроскопічні мінеральні «голки», які укріплюють тіло і добре зберігаються в осадових породах. Але ранні форми були м’якими, без мінералізованих структур.
Такі організми практично не мають шансів зберегтися у викопному стані. Вони швидко розкладаються або сплющуються, залишаючи після себе лише слабкі хімічні сліди або взагалі нічого.
Як вчені поєднали гени та каміння
Замість того щоб довіряти лише генетиці або лише викопним даним, дослідники об’єднали обидва підходи. Вони побудували еволюційне «родинне дерево» губок, а ключові гілки прив’язали до реальних геологічних знахідок. Такий підхід дозволив точніше налаштувати так званий молекулярний годинник — метод датування, що ґрунтується на швидкості генетичних змін. Без прив’язки до скам’янілостей цей годинник часто «поспішає» або «запізнюється».
У результаті дата появи губок виявилася ближчою до найдавніших відомих твердих решток, ніж до радикально ранніх генетичних оцінок.
Скелети виникали не один раз
Ще одне важливе відкриття: мінералізовані скелети у губок виникали незалежно кілька разів. Зовні подібні спікули можуть мати різне генетичне походження. Це означає, що схожі форми у викопному записі не завжди свідчать про спільного предка. Такий висновок змінює підхід до інтерпретації давніх мікроскопічних знахідок і пояснює, чому ранній етап еволюції тварин так погано читається в породах.
Навіщо взагалі знати історію губок
Губки й сьогодні відіграють ключову роль у морських екосистемах. Вони фільтрують величезні об’єми води, переробляють поживні речовини, впливають на вуглецевий та кремнієвий цикли океану. Розуміння того, коли і як вони з’явилися, допомагає краще моделювати еволюцію океанів і зміну хімічного складу морської води в далекому минулому.
Хімічні сліди та межі знань
Деякі дослідження раніше вказували на наявність специфічних біомаркерів у породах віком понад 635 мільйонів років, що могло свідчити про ще давніші губки. Нове дослідження не заперечує ці знахідки повністю, але значно зменшує розрив між хімічними та палеонтологічними даними.
Вчені наголошують: майбутні відкриття — нові скам’янілості або розширені генетичні бази — можуть ще скоригувати часову шкалу. Проте нинішні результати дають набагато чіткіший орієнтир для подальших пошуків.
Підсумок
Найдавніші тварини Землі залишили так мало слідів не тому, що їх не було, а тому, що вони були занадто м’якими для вічності каменю. Поєднання генетики, геології та сучасного моделювання дозволило зробити важливий крок до розуміння ранньої еволюції життя. Історія губок — це нагадування про те, що навіть відсутність доказів може бути цінною підказкою, якщо правильно її прочитати.
