Астрономи зробили відкриття, яке може змусити переписати підручники з історії Сонячної системи. Між уламками астероїдів та метеоритним пилом вони знайшли давній об’єкт — своєрідне «космічне викопення», яке, за оцінками, сформувалося ще до того, як з’явилися планети. Це відкриття ставить під сумнів усталене уявлення про те, як формувалася наша зоряна система.
Об’єкт, відомий як первинний планетезималь, був виявлений у поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. Його хімічний склад та ізотопні співвідношення свідчать, що він утворився приблизно 4,57 мільярда років тому, тобто ще до завершення процесу акреції планет. За словами дослідників з Інституту космічних наук у Колорадо, цей уламок можна вважати «фрагментом часу», який зберігся з найдавніших етапів існування Сонця.
Найбільше вчених здивувала структура об’єкта. На відміну від більшості астероїдів, які зазнали часткового плавлення або зіткнень, цей уламок залишився майже недоторканим. Його мінерали демонструють сліди формування в умовах надзвичайно високої температури, коли в центрі протопланетного диску ще вирувала плазма. Це означає, що він утворився ближче до Сонця, а пізніше був відкинутий гравітаційними силами на периферію системи.
Дослідники порівнюють цей об’єкт із «палеонтологічним скам’янілим слідом» — тільки замість динозаврів він зберігає інформацію про народження планет. За словами планетолога доктора Кімберлі Енн з NASA Goddard, знайдений фрагмент може допомогти зрозуміти, як саме дрібні частинки пилу об’єднувалися у великі тіла, які згодом стали протопланетами.
Відкриття також проливає світло на те, чому деякі планети Сонячної системи мають такі різні склади. Якщо ранні уламки, подібні до цього, «подорожували» між внутрішніми і зовнішніми зонами, то матеріали з різних частин системи могли змішуватися, формуючи різноманітні хімічні профілі Землі, Марса та Юпітера.
Астрономи планують провести додаткові дослідження за допомогою інфрачервоного спектрометра на борту космічного телескопа James Webb, щоб точно визначити органічні сполуки та можливі леткі речовини, які могли зберегтися в мінеральних порах об’єкта. Якщо там виявлять вуглецеві сполуки або воду, це може дати нові підказки про походження життя на Землі.
Ця знахідка нагадує, що навіть через мільярди років після свого народження Сонячна система не втратила здатності дивувати. Іноді, щоб зрозуміти наше майбутнє, потрібно лише зазирнути у далеке минуле — туди, де все почалося з одного уламка каменю, який пережив час.
