У печері на Північному острові Нової Зеландії вчені зробили відкриття, яке буквально зазирнуло в загублений світ глибиною понад мільйон років. Там, де сьогодні панують зовсім інші ландшафти й екосистеми, колись існували давні ліси, населені птахами та земноводними, про які наука досі нічого не знала.
Палеонтологи виявили у печері вражаючу колекцію викопних решток: кістки щонайменше 12 видів давніх птахів і чотирьох видів жаб. Декілька пташиних видів виявилися повністю новими для науки. Разом ці знахідки формують картину стародавньої Нової Зеландії, яка разюче відрізнялася від тієї, яку побачили перші люди близько 750 років тому.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology. За словами керівника роботи, доцента Університету Фліндерса Тревора Ворті, це перше чітке свідчення існування давньої пташиної фауни, яка повністю зникла ще задовго до приходу людини. «Ми бачимо світ, який був замінений іншим через мільйон років. Давні ліси Нової Зеландії колись кишіли птахами, що не пережили наступні геологічні епохи», — зазначив учений.
Фосилії залягали між двома шарами вулканічного попелу, залишеного потужними виверженнями — одне сталося приблизно 1,55 мільйона років тому, інше близько мільйона років тому. Це дозволило досить точно визначити вік знахідок. Аналіз показав, що значна частина виявлених видів вимерла задовго до появи людини. За оцінками дослідників, у період між мільйоном років тому та заселенням островів людьми зникло від 33 до 50 відсотків усіх місцевих видів. Головними причинами називають різкі кліматичні зміни та масштабні вулканічні катастрофи.
Це відкриття змінює усталене уявлення про історію вимирання новозеландських тварин. Протягом десятиліть вважалося, що головну роль у зникненні унікальних птахів зіграла саме діяльність людини. Нові дані показують: природні процеси почали «переписувати» біологічне обличчя островів задовго до цього.
Справжній захват у вчених викликало відкриття нового виду папуги — Strigops insulaborealis. Це давній родич сучасного какапо, відомого великого нелітаючого папуги. На відміну від свого нащадка, прадавній вид, імовірно, ще міг літати. На це вказує будова його кінцівок: ноги були слабші, ніж у сучасного какапо, який добре лазить по деревах. Утім, дослідники наголошують, що це припущення ще потребує підтвердження.
Серед інших знахідок — предок нинішнього такаге, а також вимерлий вид голуба, споріднений з австралійськими бронзовими голубами. Усе це свідчить про те, що зміни лісів і чагарників змушували тваринний світ адаптуватися, зникати або еволюціонувати в нових напрямках.
За словами куратора Кентерберійського музею Пола Скофілда, попередні розкопки давали уявлення про життя в Новій Зеландії 20–16 мільйонів років тому, але період між 15 мільйонами та одним мільйоном років залишався майже порожнім. «Це була не просто втрачена глава — це був цілий відсутній том історії», — підсумував він.
Відкриття в печері Північного острова не лише розширює знання про минуле Нової Зеландії, а й нагадує, наскільки динамічним і вразливим може бути життя на планеті навіть без втручання людини.
