ДНК із боліт Бенілюксу змінила уявлення про заселення Британії 4 500 років тому
Дослідження давньої ДНК із заболочених територій сучасних Бельгії, Нідерландів і західної Німеччини несподівано пролило світло на одну з найбільш загадкових подій у доісторичній історії Британських островів. Виявилося, що саме мешканці цього регіону — нащадки мисливців-збирачів — залишили генетичний «підпис», який згодом з’явився у Британії після різкої зміни населення близько 4 500 років тому.
Масштабне дослідження, опубліковане в журналі Nature, охопило аналіз ДНК 112 людей, які жили між 8500 і 1700 роками до н.е. Отримані дані дозволили простежити, як упродовж тисячоліть змінювалася генетична картина Північно-Західної Європи — і чому саме цей регіон став винятком із загальноєвропейського правила.
Три корені сучасних європейців
Більшість сучасних європейців мають у своїй ДНК три основні компоненти походження:
- давніх мисливців-збирачів,
- неолітичних землеробів, які прийшли з Близького Сходу,
- кочових скотарів зі степових регіонів сучасної Росії.
У більшості регіонів Європи перехід до землеробства в неоліті та бронзовій добі супроводжувався майже повною зміною населення — до 70–100% генетичного оновлення. Проте в прибережних і річкових низовинах Бенілюксу ситуація була іншою.
«Світ, де час зупинився»
Попри те, що перші землероби дісталися Північно-Західної Європи близько 4500 року до н.е., місцеві спільноти мисливців-збирачів ще приблизно 3 000 років зберігали генетичну домінанту. Інакше кажучи, нові аграрні технології поширювалися швидше, ніж гени їхніх носіїв.
Дослідники описують це як своєрідні «окремі спільноти, де обмін ідеями відбувався без значного змішування населення». Археологічні дані свідчать, що місцеві мешканці поступово переймали землеробські практики, але зберігали власну генетичну основу.
Особливо цікавим є те, що генетичний внесок землеробів здебільшого надходив через жінок, які інтегрувалися в громади мисливців-збирачів. Таким чином, знання про вирощування культур і частина генів поширювалися, але чоловіча лінія мисливців залишалася переважаючою.
Від боліт Бенілюксу до Британських островів
Саме цей унікальний генетичний «відбиток» дозволив ученим пов’язати мешканців низовин Бенілюксу з подією, що сталася в Британії близько 2500 року до н.е. Археологічний літопис Британських островів демонструє різку зміну генетичного складу населення наприкінці неоліту — фактично повну заміну попередніх жителів.
Дані показують, що люди з регіону сучасних Нідерландів, Бельгії та західної Німеччини були тією популяцією, яка мігрувала до Британії та залишила там свій генетичний слід. Таким чином, загадковий «розрив» у британській ДНК отримав конкретне географічне пояснення.
Чому це відкриття важливе?
Це дослідження демонструє, що навіть у «серці» Європи можуть існувати несподівані історичні сценарії. Воно також підкреслює силу археогенетики — науки, що поєднує археологію та молекулярну біологію.
Аналіз давньої ДНК дозволяє не лише встановлювати спорідненість народів, а й реконструювати соціальні процеси: шлюби між групами, культурний обмін, демографічні вибухи чи занепади. У цьому випадку генетика показала, що культурна революція — перехід до землеробства — не завжди означала негайну заміну населення.
Історія Європи виявляється складнішою та мозаїчнішою, ніж здавалося раніше. А болота й річкові долини Бенілюксу стали своєрідною «капсулою часу», яка зберегла сліди людей, що згодом змінили обличчя Британських островів.
