Нове дослідження показало, що на території так званого «затонулого світу» під водами North Sea колись існували густі ліси — і з’явилися вони значно раніше, ніж вважалося. Йдеться про регіон Doggerland — величезний суходіл, який у доісторичні часи з’єднував Британські острови з материковою Європою, але згодом був повністю затоплений під час підняття рівня моря після завершення льодовикового періоду.
Вчені з University of Warwick провели масштабний аналіз давньої ДНК, що збереглася у морських відкладеннях на дні моря. Такий метод, відомий як дослідження седиментарної стародавньої ДНК (sedaDNA), дозволяє відновити картину екосистем, які існували тисячі років тому. Результати роботи були опубліковані в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Аналіз показав, що на території Доггерленду вже понад 16 тисяч років тому росли помірні ліси. У зразках було виявлено генетичні сліди таких дерев, як дуб, в’яз і ліщина. Це на кілька тисяч років раніше, ніж свідчили попередні дані, отримані з пилкових відкладень у Британії та інших регіонах Північної Європи. Крім того, дослідники знайшли ДНК дерева роду Pterocarya — родича волоського горіха, який, як вважалося раніше, зник із північно-західної Європи приблизно 400 тисяч років тому.
Отримані дані свідчать, що частини Доггерленду могли бути своєрідним природним притулком для рослин і тварин під час суворого клімату льодовикової епохи. Такі «мікрорефугіуми» — невеликі території з більш м’якими умовами — дозволяли деяким видам пережити холодні періоди, а після відступу льодовиків швидко поширитися по Європі.
До того як підняття рівня океану затопило цей регіон, Доггерленд був великою рівнинною територією з річками, болотами та лісами. Саме через нього проходив сухопутний шлях між Британією та континентом. З часом вода поступово наступала, і приблизно 7 тисяч років тому більша частина цієї землі зникла під морем. Дослідження також показало, що деякі ділянки суходолу могли залишатися над водою навіть після масштабних природних катастроф, зокрема після потужного підводного зсуву та цунамі Storegga tsunami близько 8150 років тому.
Щоб відтворити історію цієї території, науковці проаналізували 252 зразки осадових порід, взятих із 41 керна морських відкладень. Зразки були отримані вздовж давньої річкової системи на півдні Доггерленду, де добре збереглися сліди стародавніх екосистем. Завдяки цьому вдалося простежити, як змінювалася природа регіону від кінця льодовикового періоду до моменту, коли територію остаточно поглинуло море.
Виявилося, що сприятливі умови для лісів тут сформувалися значно раніше, ніж у сусідніх регіонах. Наприклад, липа — дерево, яке зазвичай росте в теплішому кліматі, — з’явилася тут приблизно на дві тисячі років раніше, ніж це зафіксовано на території сучасної Британії.
Такі відкриття змінюють уявлення про екологію Північної Європи наприкінці льодовикового періоду. Наявність лісів у цьому регіоні могла створювати багаті природні ресурси для тварин і людей. У подібних лісах могли мешкати дикі кабани та інші види, що давало раннім мисливцям-збирачам стабільне джерело їжі.
На думку дослідників, це також допомагає пояснити, чому археологічних слідів найдавніших мезолітичних спільнот у Британії відносно мало. Ймовірно, значна частина їхніх поселень знаходилася саме на території Доггерленду, яка згодом опинилася під водою.
Сьогодні вчені дедалі більше схиляються до думки, що Доггерленд був не просто сухопутним «містком» між континентами. Ця територія могла бути важливим центром життя для рослин, тварин і людей протягом тисячоліть — своєрідним серцем доісторичної Північної Європи, яке зникло під хвилями моря, залишивши по собі лише сліди в осадах морського дна.
