Пандемія COVID-19 зробила термін «суперпоширювач» відомим у всьому світі. Саме так називають людей, які здатні заражати непропорційно велику кількість інших людей. Тепер науковці звернули увагу, що подібний механізм відіграє надзвичайно важливу роль і в поширенні туберкульозу — однієї з найнебезпечніших інфекцій у світі.
Дослідники з Boston University та University of Colorado Anschutz School of Medicine опублікували новий аналіз у журналі The Lancet, у якому пояснюють, чому деякі люди з туберкульозом заражають десятки контактів, тоді як інші практично не передають інфекцію.
Туберкульоз викликається бактерією Tuberculosis, яка передається повітряно-крапельним шляхом. Однак, як виявляється, далеко не кожен хворий однаково небезпечний для оточення. Більшість інфікованих майже не поширюють бактерію, тоді як окремі пацієнти стають справжніми «вузлами» епідемії.
Подібне явище вчені спостерігали ще у середині ХХ століття, але тепер дослідники пропонують новий підхід до його розуміння. Вони ввели поняття «ніші суперпоширення» — це ситуації або соціальні середовища, де людина з високою заразністю контактує з великою кількістю особливо вразливих людей.
Йдеться не лише про фізичний стан пацієнта, а й про соціальні фактори. Наприклад, людина може мати широку мережу контактів, працювати у переповнених приміщеннях або проживати в умовах поганої вентиляції. Саме поєднання цих факторів створює ідеальні умови для стрімкого поширення інфекції.
Науковці наголошують, що туберкульоз має особливість, яка робить боротьбу із суперпоширенням більш реальною, ніж у випадку багатьох інших респіраторних хвороб. На відміну від вірусів, які передаються за кілька днів, туберкульоз розвивається повільніше. Це дає медикам більше часу для виявлення найнебезпечніших випадків та переривання ланцюгів зараження.
Ще однією важливою перевагою є ефективність лікування. Після початку правильно підібраної антибіотикотерапії більшість пацієнтів перестають бути заразними вже через кілька днів або тижнів. Таким чином медики можуть досить швидко «вимкнути» джерело масового поширення бактерії.
Окрему роль відіграє профілактична терапія для людей, які вже контактували з хворими, але ще не мають симптомів. Вчені вважають, що саме поєднання раннього виявлення суперпоширювачів та профілактичного лікування контактних осіб може суттєво знизити масштаби епідемії у світі.
Дослідники також зазначають, що сучасні математичні моделі показують: навіть часткове запобігання суперпоширенню може мати непропорційно великий позитивний ефект для всієї епідеміологічної ситуації. Іншими словами, боротьба лише з невеликою кількістю найбільш заразних випадків здатна значно уповільнити передачу туберкульозу.
На тлі зростання стійкості бактерій до антибіотиків та високого рівня захворюваності у багатьох країнах світу новий підхід може стати важливою частиною майбутніх стратегій боротьби з туберкульозом. Вчені вважають, що фокус на «суперпоширювачах» допоможе ефективніше використовувати ресурси систем охорони здоров’я та швидше стримувати нові спалахи інфекції.
