Чи має людське життя біологічну межу? Протягом останніх 150 років у найбагатших країнах світу тривалість життя стабільно зростала. Особливо стрімкий прогрес відбувся у ХХ столітті — завдяки зменшенню інфекційних хвороб, розвитку вакцинації та прориву в лікуванні серцево-судинних захворювань.
Проте в останні роки зростання тривалості життя в деяких країнах Західної Європи майже зупинилося. Це породило дискусію: чи наблизилося людство до «біологічної стелі» довголіття, чи резерв для зростання все ще існує?
Нове масштабне дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, пропонує більш складну й водночас обнадійливу картину.
Наймасштабніший регіональний аналіз у Європі
Дослідники проаналізували дані про смертність і демографію з 1992 по 2019 рік у 450 регіонах 13 країн Західної Європи — від Іспанії та Португалії до Данії й Швейцарії. У вибірку потрапили майже 400 мільйонів людей.
Замість того щоб орієнтуватися лише на національні середні показники, науковці дослідили регіональні відмінності. Це важливо, адже за «середньою» тривалістю життя країни часто приховується величезна внутрішня нерівність.
Для кожного регіону було перераховано щорічний приріст очікуваної тривалості життя при народженні — показник, що відображає смертність у всіх вікових групах. Статистичні методи дозволили відфільтрувати короткочасні коливання, спричинені, наприклад, спекою 2003 року чи сезонними спалахами грипу. Дані обмежили 2019 роком, оскільки довгостроковий вплив пандемії COVID-19 поки що складно оцінити.
Висновок перший: межа довголіття не досягнута
Найважливіший результат дослідження — ознак досягнення біологічної межі довголіття немає.
У регіонах-«лідерах» (північ Італії, частина Швейцарії, деякі провінції Іспанії, окремі райони Франції) тривалість життя продовжує зростати приблизно такими ж темпами, як і раніше:
- чоловіки — близько 2,5 місяця додаткового життя щороку;
- жінки — близько 1,5 місяця на рік.
У 2019 році в окремих регіонах ці показники сягали 83 років для чоловіків і 87 років для жінок. Це свідчить: потенціал для подальшого зростання зберігається.
Висновок другий: Європа розділяється
Якщо у 1990-х роках менш благополучні регіони швидко «наздоганяли» лідерів, то після 2005 року ситуація змінилася.
У частині регіонів Східної Німеччини, Валлонії (Бельгія) та деяких районах Великої Британії приріст тривалості життя практично зупинився. Таким чином, замість зближення показників Європа почала розходитися на два «табори»:
- регіони-авангард, де довголіття зростає стабільно;
- регіони-аутсайдери, де прогрес сповільнився або навіть розвернувся назад.
Висновок третій: ключовий вік — 55–74 роки
Найцікавіший аспект дослідження стосується вікової структури смертності. Регіональні відмінності не пояснюються ні дитячою смертністю (яка залишається низькою), ні смертністю після 75 років (яка всюди поступово знижується).
Головна причина розбіжностей — смертність у віці 55–74 роки.
У 1990-х роках саме ця вікова група демонструвала стрімке покращення завдяки доступу до лікування серцево-судинних захворювань і зменшенню ризикованої поведінки. Проте з 2000-х років позитивна динаміка сповільнилася, а в деяких регіонах навіть зросла ймовірність смерті в цьому віці. Оскільки саме в цьому віковому діапазоні відбувається значна частина смертей, навіть невелике зростання ризику суттєво впливає на загальну тривалість життя.
Соціальні та поведінкові фактори
Хоча дослідження не встановлює конкретних причин, науковці припускають кілька можливих чинників:
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- нераціональне харчування;
- низька фізична активність;
- економічні потрясіння, зокрема фінансова криза 2008 року.
Ці фактори підкреслюють: довголіття залежить не лише від медицини, а й від соціально-економічних умов.
Що це означає для майбутнього?
Головний меседж дослідження подвійний:
- Біологічної межі людського життя поки не видно — довголіття може зростати й далі.
- Але цей прогрес розподіляється нерівномірно.
Майбутнє тривалості життя в Європі залежить не стільки від «природної стелі», скільки від здатності суспільств скорочувати регіональні розриви у здоров’ї. Справжнє питання сьогодні звучить не «скільки максимум може жити людина?», а «в яких регіонах люди матимуть шанс жити довше?».
