Що станеться у разі аварії на АЕС «Ель-Дабаа»: вчені змоделювали найгірші сценарії
Єгипет активно розвиває ядерну енергетику, будуючи свою першу атомну електростанцію «Ель-Дабаа» на узбережжі Середземного моря. Втім, разом із потенційними перевагами зростає і занепокоєння щодо безпеки. Нове наукове дослідження показало, до яких наслідків може призвести серйозна аварія на цьому об’єкті — і результати виглядають тривожно.
Наукове моделювання аварії на ядерному реакторі Єгипту
Група дослідників під керівництвом Мохамеда Абобакра Мохамеда з Військово-технічного коледжу в Каїрі змоделювала два гіпотетичні аварійні сценарії на АЕС «Ель-Дабаа». Для розрахунків використовували професійне програмне забезпечення HotSpot, яке застосовується у сфері ядерної безпеки.
АЕС «Ель-Дабаа» використовує реактор з водяним охолодженням під тиском (PWR) — один із найпоширеніших типів у світі. Саме для таких реакторів і були змодельовані аварії.
Два сценарії — різний рівень загрози
Перший сценарій передбачав розрив паропроводу, через який у повітря потрапляють радіоактивні гази, йод і цезій. Другий — значно серйозніший — імітував втрату охолодження активної зони реактора, що призводить до сильного перегріву та масштабного викиду радіонуклідів.
У найгіршому випадку рівень опромінення може досягати 14 зівертів — це надзвичайно висока доза, небезпечна для життя. Для порівняння, вже 4–5 зівертів без медичної допомоги можуть бути смертельними.
Як далеко може поширитися радіація
Моделювання показало, що радіоактивна хмара здатна поширитися на відстань до 80 кілометрів від станції за напрямком вітру. Найбільші дози фіксуються поблизу АЕС, але навіть на великій відстані опромінення може перевищувати допустимі норми, що потребує захисних заходів.
Основну небезпеку на початковому етапі становить вдихання радіоактивних частинок, які швидко потрапляють до організму через легені.
Чому особливо вразлива щитоподібна залоза
Дослідники звертають окрему увагу на радіоактивний йод, який активно накопичується у щитоподібній залозі. За оцінками, саме цей орган отримує до 46% довгострокового інгаляційного опромінення.
Саме тому в ядерних аваріях часто застосовують йодну профілактику (прийом калій йодиду). Проте вчені наголошують: такі препарати захищають лише щитоподібну залозу і лише за умови своєчасного прийому. Вони не є універсальним захистом від радіації.
Вітер, дощ і міська забудова: приховані фактори ризику
Модель показала, що швидкість вітру може як зменшувати, так і змінювати зони найбільшого ураження. Сильний вітер швидше розсіює радіоактивні частинки, але дощ, навпаки, сприяє їх осіданню на ґрунт поблизу станції.
Цікавий ефект мають і міські забудови — будівлі можуть змінювати рух повітря, підвищуючи локальні рівні опромінення навіть тоді, коли середні показники знижуються.
Планування евакуації та захисту населення
На основі отриманих даних вчені сформували карти зон ризику, які можуть використовуватися для планування укриття або евакуації населення. Такі карти ефективні лише за умови, що вони враховують реальну інфраструктуру, дороги, лікарні та готовність служб реагування.
Навіщо потрібен постійний радіаційний контроль
Дослідження підкреслює важливість безперервного моніторингу повітря, води та продуктів харчування поблизу ядерних об’єктів. Саме такі базові дані дозволяють швидко виявити відхилення у разі надзвичайної ситуації та уникнути паніки.
Висновок
Хоча аварія на АЕС «Ель-Дабаа» залишається лише теоретичним сценарієм, результати моделювання демонструють: наслідки можуть бути надзвичайно серйозними. Дослідження не закликає до паніки, але наголошує на необхідності прозорого планування, готовності служб та інформування населення. В умовах розвитку ядерної енергетики саме такі наукові оцінки стають ключем до реальної безпеки.
