Уявити Сахару зеленою й повною життя сьогодні майже неможливо. Нині це один із найсуворіших регіонів планети, де виживання — щоденний виклик. Але кілька тисяч років тому все було інакше. Пустеля, яку ми знаємо зараз, колись нагадувала савану з озерами, річками та пасовищами, де жили й розвивалися давні людські спільноти.
Коли Сахара була зеленою
У період між приблизно 14 800 та 5 500 роками тому, який учені називають Африканським вологим періодом, клімат у Північній Африці був значно м’якшим і вологішим. Завдяки регулярним дощам тут з’явилися умови для землеробства та скотарства. Саме тоді в регіоні оселилися різні групи людей, серед яких була й загадкова спільнота з території сучасної південно-західної Лівії.
«Більшість представників племені такаркорі походять з раніше невідомої північноафриканської генетичної лінії, яка відійшла від ліній африканських народів на південь від Сахари приблизно в той самий час, що й сучасна людина за межами Африки, і залишалася ізольованою протягом більшої частини свого існування», – йдеться в дослідженні, нещодавно опублікованому в журналі Nature.
Мумії, які здивували науковців
Команда дослідників під керівництвом археогенетикині Нади Салем із Інституту еволюційної антропології Макса Планка проаналізувала ДНК двох природно збережених мумій віком близько 7 000 років. Це були жінки-скотарки, знайдені в скельному укритті Такаркорі.
Зазвичай у спекотному й сухому кліматі ДНК зберігається погано, тому про давні народи Сахари відомо небагато. Однак навіть фрагментів генетичного матеріалу вистачило, щоб зробити несподівані висновки.
Генетичний аналіз показав: ці люди не були тісно пов’язані з субсахарськими популяціями, як вважалося раніше. Їхнє походження веде до раніше невідомої північноафриканської генетичної лінії, яка відокремилася від інших африканських груп дуже давно й протягом тисячоліть залишалася ізольованою.
Родичі з Марокко і сліди неандертальців
Такаркорійці виявилися близькими родичами мисливців-збирачів, що жили близько 15 000 років тому в печері Тафоральт у сучасному Марокко. Обидві групи мали приблизно однакову генетичну «відстань» від субсахарських народів того часу, що свідчить про мінімальний обмін генами між Північною та Субсахарською Африкою.
Цікавим є й інший факт: у ДНК людей із Такаркорі знайшли сліди неандертальського походження. Їх значно менше, ніж у мешканців Тафоральту, але більше, ніж у тогочасних субсахарських груп. Це натякає на обмежені, але все ж реальні контакти з популяціями за межами Африки, зокрема через Близький Схід.
Як поширювалося землеробство
Довгий час вважалося, що землеробство та скотарство прийшли в Північну Африку разом із міграціями нових народів. Однак нове дослідження пропонує інше пояснення. На думку вчених, ці практики поширювалися переважно через культурний обмін — люди переймали знання й навички, не змішуючись генетично.
Предки мешканців Такаркорі, ймовірно, були мисливцями-збирачами ще до початку одомашнення тварин. Водночас вони вже вміли виготовляти кераміку, плести кошики, робити інструменти з дерева та кістки й довше залишатися на одному місці.
Загублена гілка людської історії
Знахідка цих мумій показує, наскільки складною й багатогранною була історія людства в Африці. У зеленій Сахарі існували ізольовані спільноти зі своїм шляхом розвитку, які не залишили прямих генетичних нащадків серед сучасних людей. І кожне таке відкриття додає ще один фрагмент до великої мозаїки нашого походження.
