Чи має «рай» координати у Всесвіті? Що каже сучасна космологія
На початку 2026 року в медіа вибухнула дискусія: фізик і популяризатор науки Майкл Ґільєн припустив, що рай може мати фізичне розташування у Всесвіті. У своїй колонці на Fox News він спробував поєднати сучасну космологію з релігійними уявленнями, стверджуючи, що «небесне царство» може лежати за межами космічного горизонту — приблизно за 273 мільярди трильйонів миль від нас.
Звучить гучно. Але що насправді означає ця ідея з точки зору науки?
Що таке космічний горизонт?
Щоб зрозуміти суть дискусії, варто почати з базових фактів. Всесвіт розширюється — це випливає із закону Габбла: чим далі галактика, тим швидше вона віддаляється. Простір «розтягується», і світло від далеких об’єктів поступово червоніє та слабшає.
Однак існує межа того, що ми можемо побачити. Її називають космічним горизонтом. Це не стіна і не край Всесвіту. Це лише межа спостережуваного — відстань, з якої світло встигло дійти до нас за 13,8 мільярда років існування космосу.
Світло рухається зі швидкістю близько 300 тисяч кілометрів за секунду. Якщо об’єкт настільки далекий, що його світло ще не встигло до нас дістатися — ми його просто не бачимо. А деякі області через розширення простору ніколи не стануть видимими.
Інфляція: момент, коли Всесвіт «розірвало»
У перші миті після Великого вибуху стався період, відомий як космічна інфляція — простір розширювався надзвичайно швидко. Настільки швидко, що окремі регіони були назавжди «відрізані» один від одного.
Важливо: це не порушує законів фізики. Ніщо не рухалося швидше за світло в локальному сенсі — розтягувався сам простір. Саме тому космічний горизонт — це наслідок історії розширення, а не фізична межа, за якою щось закінчується.
Аргумент про «фізичний рай»
Майкл Ґільєн запропонував трактувати космічний горизонт як природну «кінцеву точку» фізичного Всесвіту — і припустив, що за ним може починатися «божественна сфера». Але більшість астрономів категорично не погоджуються з таким тлумаченням.
Алекс Джіаннінас, астроном із Connecticut College, пояснює: космічний горизонт не є місцем. Це просто межа нашої здатності отримувати інформацію. Простір майже напевно продовжується і далі — з галактиками, зорями й планетами. Просто ми їх ніколи не побачимо. Іншими словами, відсутність спостереження не означає наявність «надприродного».
Чому подібні ідеї з’являються саме зараз?
Дискусія навколо «фізичного раю» виникла не в вакуумі. Сучасна фізика дедалі частіше торкається тем, які раніше належали винятково до філософії або теології:
- що було «до» Великого вибуху;
- чи має Всесвіт початок у традиційному сенсі;
- чи існують додаткові виміри.
Деякі теорії — наприклад, струнна теорія — десятиліттями залишаються без експериментального підтвердження. Історично це не новина: загальна теорія відносності Альберта Ейнштейна чекала на перші спостережні підтвердження кілька років.
Фізика завжди працює на межі перевірюваного. Проте різниця між науковою гіпотезою і метафізичним припущенням полягає в можливості перевірки.
Межа науки і межа віри
Фізик Майкл Правіца з Університету Невади, коментуючи спроби «розмістити» рай за космічним горизонтом, зауважив із усмішкою: навіть якщо хтось особисто вірить у існування раю, прив’язувати його до конкретної астрономічної координати — інтелектуально обмежувально.
Наука описує те, що можна виміряти, протестувати або принаймні сформулювати у вигляді перевірюваної моделі. Космічний горизонт — це математичний наслідок розширення простору, а не «ворота» в іншу реальність.
Чи суперечить це духовності?
Ні. Але важливо розрізняти мову науки і мову віри. Космологія справді відповідає на питання, які колись вважалися суто релігійними: про вік Всесвіту, його структуру, еволюцію. Проте вона не надає емпіричних підстав говорити про існування «божественного простору» за межами спостережуваного.
Якщо простір продовжується за горизонтом (а все свідчить, що так і є), то він, найімовірніше, має ті самі фізичні закони, що й наша частина космосу.
Підсумок
Ідея «фізичного раю» за космічним горизонтом — яскравий приклад того, як сучасна космологія може надихати філософські інтерпретації. Але з наукової точки зору горизонт — це лише межа видимості, а не край буття.
Всесвіт, найімовірніше, набагато більший, ніж те, що ми можемо спостерігати. Та це не означає, що за цією межею починається надприродне. Це означає лише одне: існують речі, яких ми ще не бачимо — і, можливо, ніколи не побачимо. І в цьому — справжня наукова таємниця.
