Києво-Печерська лавра: повернення до української духовної ідентичності після століть підпорядкування Московському патріархату.
Попри війну, Києво-Печерська лавра поступово повертається до українського духовного простору. Монастир, який протягом століть був підпорядкований Московському патріархату, нині звільняється від впливу російської церкви та її ідеології. Це не лише про зміну орендаря чи конфесійної приналежності — це глибокий символічний процес, у якому поєднується релігія, історія, культура та національна безпека.
Те, що відбувається в Лаврі зараз — наслідок не лише політичних рішень, а й тривалого внутрішнього запиту суспільства на відновлення історичної справедливості. У центрі столиці розгортається процес очищення від впливу, який десятиліттями — а подекуди й століттями — формував проросійське бачення минулого, нав’язував чужу ідентичність і виправдовував імперське панування.
Історичний контекст: від заснування до анексії
Києво-Печерська лавра, заснована в 1051 році монахом Антонієм, є однією з найдавніших і найвпливовіших православних святинь Східної Європи. Протягом століть вона була центром духовного, культурного та інтелектуального життя Київської Русі та України.
У 1592 році Лавра отримала статус ставропігії від Константинопольського патріарха, що означало її безпосереднє підпорядкування Вселенському патріархату. Однак у 1686 році Московський патріархат, за сприяння московського царя, анексував Київську митрополію, а за два роки підпорядкував собі і Лавру.
Радянський період: знищення та відродження
Після більшовицької революції 1917 року Лавра зазнала серйозних утисків. У 1918 році більшовики розстріляли митрополита Київського Володимира (Богоявленського) біля стін монастиря. У 1930 році ченців вигнали, а на базі монастиря створили "Всеукраїнське музейне містечко", покликане бути центром антирелігійної пропаганди.
Під час Другої світової війни у 1941 році було знищено Свято-Успенський собор — головний храм Лаври, збудований ще наприкінці XI століття. За різними версіями, його підірвали або радянські підпільники, або нацисти.
Чернече життя в Лаврі відновилося лише у 1988 році з нагоди святкування 1000-ліття хрещення Київської Русі. У 1990 році архітектурний ансамбль Лаври було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Після здобуття незалежності: вплив Московського патріархату
Після проголошення незалежності України у 1991 році вплив Московського патріархату в Лаврі не лише зберігся, але й посилився. У 1992 році Лавра перейшла під юрисдикцію Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).
У 2013 році уряд Миколи Азарова передав УПЦ МП у безоплатне користування 79 будівель і споруд Лаври, серед яких були унікальні пам'ятки — Ближні та Дальні печери. Це становило понад 50% усіх площ Лаври.
Виявлення російської пропаганди та незаконної діяльності
У листопаді 2022 року в Лаврі відбулися обшуки, під час яких було знайдено докази російської пропаганди та незаконного багатомільйонного бізнесу. Зокрема, було виявлено нелегальне виробництво сувенірної продукції, яке працювало без жодних дозволів та порушувало пожежні норми. На території Лаври діяло близько 20 різних господарських об'єктів, які займалися нелегальним виробництвом кераміки, одягу, меблів, випічки та іншої продукції.
"Масштаби виробництва вражали: тут виготовляли сувенірну продукцію, яка продавалася без сплати податків," — розповів Максим Остапенко, генеральний директор Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра".
Повернення до української духовної ідентичності
Після виходу Московського патріархату з Лаври вона переживає глибоку трансформацію, повертаючись до своїх українських духовних витоків. Генеральний директор Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра" Максим Остапенко зазначає, що Лавра звільняється від російського наративу, пропаганди та ідеології, що протягом століть впливали на її функціонування.
"Це дуже важливий період, який залежить не тільки від Заповідника, не тільки від монахів Православної церкви України, які вже почали тут служіння. Він залежить від всього суспільства — наскільки ми будемо цікавитися нашою історичною і культурною спадщиною", — підкреслив Остапенко.
Митрополит Православної церкви України Епіфаній зазначив, що процес переходу до єдиної Православної церкви України є незворотнім. За його словами, значна кількість монахів підтримують ідею переходу до ПЦУ, і коли буде абсолютна більшість, вони приймуть відповідне рішення.
Повернення Києво-Печерської лаври до українського духовного простору є важливим кроком у відновленні національної ідентичності та історичної справедливості. Це символічне завершення епохи російського впливу та початок нового етапу в історії України, де духовні та культурні цінності займають центральне місце.
Лавра має нести духовні цінності, закладені ще в 1150-х роках, і стати місцем, де українці можуть відчути свою історичну та культурну ідентичність. Це не лише повернення до українських духовних традицій, але й можливість для суспільства переосмислити своє ставлення до національної спадщини.
"Ці риси нашої ідентичності в Лаврі формувалися великими київськими князями, в литовські й козацькі часи — нашими героїчними гетьманами, усім величезним списком видатних українців, які були дотичні до Печерської святині," — зазначив Остапенко.
Повернення Лаври до української духовної ідентичності є не лише релігійним, але й національним досягненням, що символізує відновлення історичної справедливості та культурної самобутності України.
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути вкурсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua
