Юрій Манько має власний бренд і створює коштовності під замовлення, але не вважає себе бізнесменом. Він митець, закоханий у каміння.
Юрій ніколи не мріяв стати ювеліром. Вчився в торгівельному університеті, але не був упевнений, що це саме та професія, якою він хоче займатися по життю. Тому взяв академвідпустку.
Якось знайомий попросив хлопця допомогти йому продати дорогоцінне каміння.
«Товариш приїхав з Харкова. Привіз малахіт, як ми вважали. Я знайшов йому потрібних людей, але в результаті виявилося, що то була яшма. Ми її все ж продали, але за меншу ціну у десятки разів, ніж сподівалися. Якраз на квиток назад вистачило», — посміхається співбесідник.
Але для самого Юрія то була знакова ситуація, бо чоловік, який купив камінь, запропонував йому підробіток.
«Мені не було чим зайнятися і я вирішив спробувати. У чому полягала моя робота — я розрізав каміння на пластини, — розповідає ювелір. — Але поряд зі мною працювали майстри. Доки мій станок працював, я придивлявся до їхньої роботи. Мене вона заворожувала. Якось я взяв білий агат і рожевий, склеїв їх і обробив. Коли прийшов шеф, здивувався моїй роботі, так я отримав місце майстра».
РОБОТА У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ НАВЧИЛА ТОНКОЩАМ ЮВЕЛІРНОЇ ПРОФЕСІЇ
Ненадовго Юрій затримався у цій майстерні. Якось зовсім випадково він зустрів свою однокласницю і та, дізнавшись чим він займається, порекомендувала його одному з найкращих ювелірів України Віктору Баглею (відомий в Україні та у світі художник-ювелір — ред.).
«Так почалася моя кар’єра у центрі реставрації та експертизи Києво-Печерської лаври. Мені дуже пощастило бути учнем Віктора Олександровича. Саме в нього я і навчився основам ювелірного мистецтва і ретельності у цій справі», — розповідає ювелір.
Фото: з архіву Юрія Манька
Фото: з архіву Юрія Манька
Одного разу товариш Юрія запропонував йому виконати замовлення для відомої компанії Lobortas Classic Jewelry House. Ювелір погодився, замовники залишилися задоволеними й запросили його на роботу.
У цій ювелірній компанії Манько пропрацював близько десяти років, виконуючи найскладніші замовлення. Серед них було чимало замовлень для перших осіб держави. Однак Юрію бракувало спілкування, як він сам зізнається, йому хотілося працювати з клієнтами. Створювати для кожного щось неповторне.
«Компанія Lobortas створює прикраси музейного або колекційного рівня, а я хотів робити коштовності для реальних людей», − пояснює майстер.
Тож ювелір зважився заснувати власну майстерню Manko Jewelry, яка виготовляє прикраси за індивідуальними замовленнями та для брендів.
Фото: з архіву Юрія Манька
Фото: з архіву Юрія Манька
«Пам’ятаю, як клієнт замовив у нас коштовний браслет. Ми разом зі старшим майстром працювали над ним три місяці. Це була тонка робота. І коли він подорожував Європою, зайшов у „Van Cleef“ (один з найкращих французьких ювелірних брендів — ред.). І там до нього почали підходити працівники й питати про прикрасу. Навіть керівництво покликали. Нам приємна така реакція на наші вироби», — ділиться він.
ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ НА ТЕМУ ВІЙНИ
Не оминув ювелір і велику війну. Створив значки з російським кораблем, Привидом Києва та псом Патроном.
Фото: з архіву Юрія Манька
Фото: з архіву Юрія Манька
«Мене дуже надихнула історія з маркою „Рускій воєнний корабль“, — зізнається Юрій Манько. — Я пам’ятаю одне день народження, на яке імениннику подарували цю марку і він був такий щасливий. Мені прийшла ідея зробити такі марки-значки зі срібла».
Особливою роботою на воєнну тематику для майстра є «Привид Києва». Коли дивишся на нього, то бачиш своє відображення і стаєш частиною героя. Крім того, за спиною пілота стоїть «Україна-Мати» і вона вже із тризубом, який встановили тільки нещодавно.
Фото: з архіву Юрія Манька
«Мені хотілося зробити так, щоб кожен міг себе відчути у кабіні літака. Я відполірував пілоту окуляри, щоб усі могли там побачити своє зображення», — додає він.
ЯКЩО ЗА 20 ХВИЛИН НІХТО НЕ СПИТАВ ПРО ПРИКРАСУ, ЯКУ Я ОДЯГНУВ, — ВОНА НЕ МАЄ ПРАВА НА ІСНУВАННЯ
Як не дивно, але для себе столичний ювелір довгий час не створював жодних прикрас.
«У 2016-ому році я створив чоловічий браслет і перстень. Презентував їх на виставці й вони вибороли номінацію „Найкрасивіша чоловіча прикраса“. Тоді мені самому захотілося носити свої вироби», — посміхається Юрій.
Ювелір зізнається, що оточуючі захоплювалися і постійно запитували його про прикраси.
Фото: з архіву Юрія Манька
«Відтоді я запровадив тест для себе: одягаю, наприклад, браслет, який щойно створив, і якщо за 20 хвилин у мене ніхто про нього не спитав — він не має права на існування. Бо він не зачепив людей. Навіщо робити, як всі. Треба бути унікальним, оригінальним та самобутнім».
Щодо каміння, то в нашого героя нема улюбленого каменю, а до діамантів він взагалі спокійно відноситься. Запевняє, що часто у звичайному, або напівкоштовному камінні можна побачити набагато більше.
«Вибрати один найкрасивіший я не можу, — зізнається Юрій. — Часто, до речі, саме в простому камінні можна побачити неймовірні пейзажі, поєднання кольорів. Ти дивишся і розумієш, що природа малювала це тисячі років. Всередині їх я споглядаю цілі картини, в жодному обробленому камені, такого не побачиш. У мене була колекція дендрито-марганцевих агатів. Коли вдивляєшся в них бачиш, як ростуть ялинки й фіолетовий туман їх покриває. Це неймовірно».
КАМЕНІ ДОПОМАГАЮТЬ ПРОЯВИТИСЯ
У столичного ювеліра Юрія Манька є навіть власна теорія з приводу каміння.
«Камені — це квіти, які відмовилися в’янути. Порушили закони природи й фізики. Захотіли лишитися красивими назавжди. Тому вони лишилися твердими. А ще камінь — це точка входу в себе сильного, в себе захищеного. Це дуже важливий інструмент для того, щоб проявилися твої можливості».
Юрій присвятив все своє життя ювелірній справі. Каже, що його ніколи не переслідували комерційні цілі, для нього робота з камінням — це мистецтво, насамперед.
«Я з камінням в ідеальній гармонії. Мені з ними набагато комфортніше, ніж з людьми», — зізнається майстер.
Фото: центр «Цінності»
І хоч ювелір не бажає працювати на кількість, мріє він про те, аби кожна друга жінка носила його прикраси.
«Із золотом працюють всі, а от із натуральним камінням ні. А мені хочеться показати саме красу каміння, — говорить Юрій. — Робити щось унікальне й ексклюзивне, чого немає в крамницях. Дивувати людей. Нехай я зроблю п’ять прикрас на рік, але вони будуть заворожувати», — підсумував Юрій.
Читайте також у «Вечірньому Києві», як у центрі психологічного відновлення «Цінності» збирають не лише унікальні речі, як вишиванки українців, що увійшли в історію, а й шиють ляльки, які рятують від ворожих куль і лікують душевні рани мистецтвом та музикою.
