Книги «Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу» та «Сковорода і Ми» побачили світ до 300-річчя від дня народження видатного мислителя.
Презентація видань відбулася 27 квітня у Мистецькій вітальні КНУ імені Тараса Шевченка.
Відкрив презентацію ректор КНУ Володимир Бугров.
«Нещодавно був Міжнародний день книги, і попри гаджети, ніщо не замінить паперові книжки. — зазначив на початку презентації ректор КНУ, професор Володимир Бугров. — 2022 року ми відзначали 300-річчя Сковороди, а у 2024-му буде 300-річчя Канта. Можемо лише уявити собі, що би було, якби Кант і Сковорода зустрілися. Сьогодні ж ця зала зібрала всіх поціновувачів філософської думки, тих, хто любить книгу, тих, хто цінує великого філософа Григорія Сковороду».
Модерував зустріч Олесь Доній.
Модерував презентацію український письменник, громадський та культурний діяч, упорядник книги «Сковорода і Ми», випускник історичного факультету КНУ Олесь Доній.
«Ці книжки різні, навіть протилежні, але доповнюють одна одну, — зауважив Олесь Доній. — „Феномен Сковороди“ — це наукове дослідження, а видання „Сковорода і Ми“ створене на противагу відокремлення науки і суспільства, тут зібрані статті людей, які не пов’язані з традиційною наукою, але мають власні погляди і хочуть ними поділитися. Постать Сковороди заслуговує на те, щоб ми її розглядали різнобічно».
Книга «Сковорода і Ми» об’єднала статті 40 авторів під редакцією Олеся Донія, присвячених Григорію Сковороді та осмисленню його ідейного спадку. Збірка стала переможцем мистецького конкурсу, проведеного Міністерством культури та інформаційної політики і вийшла друком у видавництві «Саміт-Книга».
«Ця книга значною мірою про зріз українського суспільства, і про війну, — розповів Олесь Доній. — Я звернувся як до людей традиційної науки, як філософ та теолог Олександр Філоненко, так і до людей з різних сфер, що вміють мислити та люблять Сковороду. Тому у збірці є статті і бізнесмена Гаріка Корогодського, і першого заступника голови Верховної Ради Олександра Корнієнка, і багатьох інших — дипломатів, політологів, діячів культури. Є тут і війна. Так, Лариса Мудрак написала, що вона думала про Сковороду під час окупації, перебуваючи у підвалі в Бучі. Всі писали про те, що болить. Це і є Сковорода — що думаєш, чим живеш, яка філософія життя. Це нагода, привід для розмови, і поштовх для рефлексії».
Олесь Доній розповів про видання та власну статтю.
Олесь Доній підготував статтю «Сковорода, Шевченко і «25 сходинок». На його думку, Україні необхідні два крила. І це Григорій Сковорода, який є архетипом вчителя (так він жив і цим він заробляв, залишив по собі школу) та Тарас Шевченко, який уособлює архетип будителя нації.
На думку автора, важливі дві ідеї, які вони представляють. У Григорія Сковороди — це свобода, зокрема і індивідуальна. Він завжди захищав своє право на свободу та простір, йшов, якщо йому не подобалося, як з ним поводилися, не волів перебувати в будь-якій ієрархії. Власне про це й його найвідоміша фраза «Світ ловив мене, та не впіймав». У Тараса Шевченка — воля, боротьба за незалежність, могутня сила, що завжди прорве будь-які перешкоди.
«25 сходинок», зазначені у статті — це концепція, яка формує українську національну ідею. Викладена у книзі «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя».
У статтях, що увійшли до збірки, автори звертаються до різних тем, дають «формулу любові», описують особливості «сродної праці», розвінчують міфи про Сковороду тощо.
Олексій Толкачов зосередився на філософії серця.
Громадський діяч Олексій Толкачов зосередився на ідеї кордоцентризму, де серце є центром людської душі. Маємо зберегти серце в чистоті, впевнений він.
«На мою думку, навіть розп’яття Христа насправді було для того, щоб випробувати його любов, — зазначив Олексій Толкачов. — Сковорода вчить нас любити себе і навколишній світ. Особливо актуальні його ідеї під час війни, щоб ми не заплямували ненавистю своє майбутнє, не озлобилися, але й в цих умовах продовжували любити. Україна є носієм справжніх цінностей і любові. росія ж навпаки: там людей зневажають, а любові до інших не було ніколи. Україна — це любов, українці сьогодні рятують і підтримують один одного».
Олександра Гуменна приділила увагу феномену сродної праці у сучасному розумінні.
Стаття ректорки Академії сучасного мистецтва ім. Сальвадора Далі Олександри Гуменної має назву «Чому може навчити Сковорода сучасні бізнес-еліти України».
«Йдеться про нову етику праці, щастя від того, що ти робиш, від сродної праці, — зазначає Олександра Гуменна. — Як створити в організації такі умови, щоб в колективі було приємно працювати та всі були задоволені результатом. Тут є паралель з працею Фредеріка Лалу «Відкриваючи організації майбутнього», де є організації з жорсткою ієрархією, сімейного типу, а також «бірюзові» — з творчим компонентом, отриманням задоволення від роботи та горизонтальним рівнем взаємовідносин. Їх мета — зробити світ кращим. Власне, для мене Сковорода — це про «віддавати».
Авторка вивела «формулу щастя», яка складається з IQ (знання), EQ (співпереживання) та LoveQ (енергія любові).
Тарас Кононенко ознайомився з науковим дослідженням.
Доктор філософських наук, завкафедри історії філософії КНУ Тарас Кононенко звернув увагу на чудові ілюстрації до видання. Їх створив Олександр Ройтбурд ще у 1986 році. До збірки Тарас Кононенко підготував статтю «Симфонії світів Григорія Сковороди», засновану на власних розвідках.
«Одне з питань, яке мене цікавить, — чому ми не маємо грунтовних досліджень листування Сковороди. Адже в той час ідеї намислювалися не в трактатах, які вже є остаточним висловленням думок, а в листуванні», — поділився він.
Монографію «Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу», презентовану на зустрічі, підготували Віталій Шевченко та Михайло Чайковський.
Михайло Чайковський підкреслив важливість постаті Сковороди.
Михайло Чайковський — затятий сковородинолюб, 29 років очолює Товариство Сковороди у Хмельницькому. Він є ректором Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», і став ним, щоб просувати Григорія Сковороду. У Хмельницькому є музей Сковороди, алея і пам’ятник.
«Сковорода — це космічне явище. Він прийшов до України, аби підтримати її у складну хвилину, — впевнений Михайло Чайковський. — Це високий дух, який жив і творив серед нас. І хоч мав можливість лишити Україну, заробляти за кордоном, він щоразу повертався додому, туди, де народився. Провідною є й ідея Сковороди про „сродну працю“ — важливо зрозуміти свою місію та які схильності маєш»
Доробок робіт про філософа, роботи найвидатніших дослідників творчості Сковороди автори акумулювали в одній книзі. Його репрезентували відповідно до періодів, які відповідають зміні історико-культурних поглядів на постать мислителя та його творчість: 1) початковий: від написання першого твору про Сковороду у 1795 до 1861 року, коли видали першу збірку філософа, 2) дореволюційний: 1862–1917 років, коли твори Сковороди уперше опинилися в науковому обігу, 3) радянський: 1917-1922, коли вийшли видатні праці про українського просвітителя, зокрема доробок поета Павла Тичини, вітчизняні, діаспорні та іноземні здобутки сковородинознавства радянської доби, 4) новітній (з 1990-го), сучасна сковородиністика та її провідні прямування.
Віталій Шевченко поділився думками про доробок Сковороди.
«Мені хотілося, аби книга мала запах вічності, — зауважив співавтор книги, професор кафедри педагогіки та психології Хмельницького інституту соціальних технологій Університету „Україна“ Віталій Шевченко. — Сковорода бум божим чоловіком, який поклав все життя на те, щоб у такий спосіб догодити Богові. Ця людина на самоті, без титулів і на периферії, створила те, що досі потрясає. Про великий інтерес до його творчості свідчать понад 5 тисяч досліджень. Осягнути Сковороду та здійснити сходження до нього намагалися багато видатних філософів».
У Києві Василь Куйбіда представив нову поетичну збірку. У книжці «Мерехтіння» автор за допомогою поетичного слова осмислює нестійкий світ та мінливі події.
