За свої 57 років війну Володимиру судилось бачити тричі…
У суботу, 8 липня, президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» майданівцю, атовцю та учаснику російсько-української війни командиру роти 242 батальйону ТрО Володимиру Примаченку.
За свої 57 років війну Володимиру судилось бачити тричі. На двох останніх — він захищав суверенітет України.
Командир з позивним «Херсон» був у добровольчих військових лавах без пафосних прив’язок та казав: «Зараз у нас є можливість закінчити цю війну. Назавжди. Хто як не ми це зробить?».
Примаченко мав беззаперечний авторитет та повагу серед бойових побратимів. А за роки до повномасштабного вторгнення йому запропонували очолити київський відділ Міністерства у справах ветеранів. Він віддано та на совість робив свою справу. І як ніхто розумів, як допомогти кожному та кожній, хто тільки-но повернувся з фронту.
24 лютого минулого року Володимир пішов до військкомату. Проте там чоловікові відмовили у мобілізації: мав другу групу інвалідності внаслідок війни в зоні АТО. Вийшовши звідти, він зібрав побратимів-айдарівців та добровольців, і пішов у ТрО м. Києва.
Примаченко був одним з ініціаторів та координатором створення ТрО в одному із районів столиці. До слова, там він і був командиром. І вже в другій половині дня 24-го лютого добровольці були готові до оборони Києва.
Одне з останніх фото Володимира Примаченка на російсько-українській війні. Фото: Борис Корпусенко
А коли наші захисники спільними зусиллями витіснили російських найманців з Київщини, Володимир вирушив на схід України, де зустрів свій найтяжчий бій.
5 червня він разом із трьома військовими з роти, якою командував, ціною власного життя зупинили ворога на позиції, де стався прорив. Це сталось під Бахмутом, де ворог і дотепер залучає всі свої резерви й контратакує.
Раніше журналістка видання «Вечірній Київ» спілкувалась з двома синами Володимира Примаченка. Говорили про коротке, утім насичене життя їхнього батька: про роботу та відпочинок, рибалку та пробіжки, про Київ та Майдан, про війну та останню зустріч.
Вічна пам’ять! Герої не вмирають…
