Росія для Китаю – це і політичний партнер, і джерело ресурсів. Фактично, відносини Москви з Пекіном є "шлюбом з розрахунку", в якому РФ перетворюється на китайський сировинний придаток.
Про це в коментарі РБК-Україна розповів посол України в Китаї Павло Рябікін.
Чи підтримує Китай росіян у війні проти України
Офіційно Пекін декларує, що не підтримує жодну із сторін російсько-українського конфлікту, не допомагає росії обходити санкції та не надає зброю чи товари подвійного призначення.
Відносини Китаю та Росії мають комплексний характер та довготривалу історію. Китай – це одна з найбільших держав світу, яка прагне стати глобальним лідером, володіє другою в світі за обсягом ВВП економікою, в якій проживає друге за чисельністю населення в світі. Ці фактори визначають зовнішню політику країни, в тому числі її відносини з Росією.
У зовнішній політиці Пекін керується власними національними інтересами. Китай конкурує зі США за глобальне лідерство. Для Китаю Росія – це і політичний партнер і джерело ресурсів.
Геополітично Китай та Росія є сусідами, у яких протяжність спільного кордону становить більше 4000 кілометрів. Двостороння торгівля є важливою складовою двосторонніх відносин – у 2022 році товарообіг між цими державами склав понад 190 млрд доларів.
Повномасштабна агресія РФ проти України серйозно вплинула на динаміку та зміст китайсько-російських відносин. Не всі китайські компанії з розумінням поставилися до причини та цілей запроваджених державами-партнерами України санкцій проти Росії, і, як наслідок, такі китайські компанії зазнали економічних обмежень у відповідь.
Ще навіть до початку відкритого збройного вторгнення РФ в Україну Китай для потреб своєї економіки закуповував російську нафту та природний газ зі значними знижками. Після 24 лютого 2022 року ці знижки ще більше зросли.
На сьогодні у відносинах з росією, КНР офіційно вирішила практично усі спірні прикордонні проблеми та забезпечила себе дешевими вуглеводнями, відмовившись при цьому від інвестиційного співробітництва та припинивши участь у багатьох спільних з росіянами проектах.
Як на мене, то нинішні китайсько-російські відносин, швидше за все – це "шлюб з розрахунку", виникнення якого можуть пояснити принципові світоглядні розбіжності між російською політикою автаркії, заперечення глобалізації та руйнації чинного світоустрою й китайською доктриною формування сприятливих зовнішніх умов для забезпечення розвитку Китаю і максимального використання переваг глобалізації. Росія, яка все більше перетворюється на сировинний придаток та "молодшого партнера" КНР, занепокоєна перспективою остаточного витіснення з традиційних регіонів російського впливу, насамперед, Центральної Азії, а також "повзучої анексії" російського Далекого Сходу, Забайкалля й Сибіру.
Чи може Сі Цзіньпін змусити Путіна припинити війну
4 лютого 2022 року в ході візиту Путіна до Пекіну глави КНР та РФ ухвалили спільну заяву, в якій, зокрема, зазначено, що "дружба між двома державами не має меж, а у співпраці не має заборонених зон".
Трохи більше аніж за рік, 21 березня 2023 року, за підсумками візиту голови КНР Сі Цзіньпіна до Москви лідерами двох держав було підписано іще одну спільну заяву, в якій зокрема сторони підтвердили підтримку цілей та принципів Статуту ООН і повагу до міжнародного права, а Кремль позитивно оцінив "об'єктивну та неупереджену позицію" Пекіна щодо "українського питання".
На перший погляд наявність між сторонами такого рівня двосторонніх відносин наводить на думку, що, беручи до уваги статус постійних членів Радбезу ООН і глобальних політичних та безпекових гравців, Китай та Росія можуть вирішувати конфлікти та проблеми будь якого рівня та у будь якому куточку земної кулі, особливо, якщо один з них є учасником збройного конфлікту з третьою країною, з якою другий має довірливі та прагматичні відносини.
Але Китай вже другий рік поспіль намагається демонструвати нейтральну позицію, не підтримуючи, але й не засуджуючи російську агресію, покладає провину за "українську кризу" на США та НАТО, виступає проти антиросійських санкцій, закликає до негайного припинення бойових дій та початку переговорів.
Декларуючи себе відповідальним та серйозним учасником міжнародних відносин, Китай водночас не може або не хоче використовувати свої важелі впливу на Росію, аби остання припинила воєнні дії, вивела війська з території України та сіла за стіл переговорів.
Це може пояснюватися надзвичайно тісною взаємодією між двома державами, які, хоч і союзники, виступають єдиним фронтом, мають спільні позиції на міжнародній арені, координують свої дії і підтримують одна одну у протистоянні спільному противнику в особі колективного Заходу.
Крім того, реалізація досягнутих домовленостей у практичних сферах, хоч і називаються Китаєм звичайною співпрацею, по суті допомагають кремлівському режиму виживати і протистояти санкціям.
Не слід забувати, що і для Китаю співпраця з РФ є вигідною. За китайською статистикою, за півроку товарообіг між КНР та РФ зріс на 40,6%, при чому китайський експорт на 78,1%, а імпорт на 19,04%.
(Україна: скорочення товарообігу на 31,2%, китайського експорту на 45,9%, імпорту на 21,9%).
Які зараз відносини між Україною та Китаєм
В 2011 році Україна і Китай задекларували виведення відносин на рівень стратегічного партнерства. Це зафіксовано у Спільній декларації про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР.
Якщо звернутися до Стратегії зовнішньополітичної діяльності України від 2021 року, то Китаю серед наших стратегічних партнерів ви не знайдете.
Безумовно, війна росії проти України впливає на українсько-китайську взаємодію. Водночас, на мою думку, не слід забувати, що "пригальмування" її розвитку розпочалося не у 2022, а у 2014 році, від самого початку російської агресії.
Цією зимою ми можемо "відсвяткувати" сумний ювілей – 10 років з моменту останнього державного візиту в Китай. Останній візит на рівні очільника уряду відбувся ще раніше – у 2011 році, парламентського рівня – у 2007 році, глава зовнішньополітичного відомства відвідав Китай з офіційним візитом у 2012 році. З візитами китайських посадовців до України ситуація ще гірша (глава держави 2011 рік, глава уряду 1995 рік (єдиний візит), спікер парламенту 2000 рік (єдиний візит), міністр закордонних справ 2010 рік).
І хоч з двосторонніми візитами ситуація доволі сумна, це не є абсолютним показником рівня політичного діалогу. Двічі за останні кілька років телефоном говорили глави держав, більш частими були телефонні розмови і зустрічі на полях міжнародних заходів міністрів закордонних справ.
Негативно на підтримання контактів вплинула й пандемія COVID-19. Китай відкрився лише на початку цього року. Тому низку заходів і доволі важливих ми проводили в онлайн форматі.
Зокрема, у грудні 2020 року відбулося Четверте засідання Комісії зі співробітництва між урядом України та КНР. Після цього були проведені чергові засідання галузевих підкомісій.
І ось, буквально пару тижнів тому в Пекіні відбулося Сьоме засідання підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництва Комісії зі співробітництва між урядом України та урядом КНР, опрацьовуються можливості проведення інших заходів.
Чи є ці заходи достатніми і чи можуть вони вважатися для нас достатнім рівнем взаємодії? Ні. З Китаєм потрібно працювати, особливо з урахуванням зняття протиковідних обмежень та відновлення повноцінних контактів між державами.
Якщо ж говорити про багатосторонній формат, то безумовно ми б хотіли більш активного залучення Китаю до усіх наших міжнародних ініціатив стосовно завершення війни рф проти України, засудження російської агресії, подолання її наслідків, передусім у рамках формули миру.
Важливою для нас є позиція КНР щодо необхідності дотримання Статуту ООН, поваги до міжнародного права, визнання незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.
Чи можлива зустріч лідерів України та Китаю в майбутньому
Ви знаєте, з початком російської повномасштабної військової агресії 24 лютого минулого року графік міжнародних контактів президента України став, мабуть, одним з найщільніших у світі.
Володимир Зеленський, серед іншого, провів цілу серію перших в історії української дипломатії контактів з главами низки іноземних держав та урядів, серед яких зараз можу пригадати телефонну розмову з прем’єр-міністром Ефіопії два тижні тому, а також контакти з президентом Філіппін, президентом Коморських Островів, президентом Ботсвани та іншими главами держав.
Президент відкритий до комунікації з усіма партнерами, і Китай є одним з них. Тобто я б пропонував розглядати комунікацію з КНР не як якийсь окремий унікальний трек, а як одну з важливих складових зовнішньої політики України та як один з багатьох напрямків роботи української дипломатії, яка сьогодні, повірте мені, працює дуже напружено.
Що стосується Китаю, президент України Володимир Зеленський мав дві телефонні розмови з головою КНР Сі Цзіньпіном. Перша відбулася в липні 2021 року, друга в квітні 2023 року. Особистих зустрічей між главами двох держав, на жаль, не було. Але ми не повинні забувати про пандемію коронавірусу, через яку Китай майже три роки був практично закритий від відвідувачів, а сам голова КНР понад два з половиною роки не здійснював міжнародних подорожей.
Президент Зеленський був і залишається відкритим до комунікації, про що добре відомо нашим китайським партнерам. Тому, якщо Пекін продемонструє зацікавленість у черговому раунді діалогу між главами наших держав, зокрема, в проведенні особистої зустрічі між ними, я переконаний, Зеленський охоче зустрінеться з Сі Цзіньпіном.
Нам з Китаєм є про що говорити. Звісно, першою темою для розмови є мир. Справедливий та довготривалий мир в Україні, Європі та в усьому світі. Але ця тема є першою не лише для діалогу з КНР. Ви й самі розумієте, що мир – загальний пріоритет для нашої держави. Однак саме в діалозі з Китаєм питання миру матиме додаткову важливість, адже КНР, як я вже згадував раніше, – один з постійних членів Ради безпеки ООН, на яких покладаються особливі зобов’язання з підтримки міжнародного миру та безпеки.
Далі – торгівля. До початку російського повномасштабного вторгнення, у 2019, 2020 та 2021 роках Китай три роки поспіль був нашим найбільшим торгівельним партнером. І мова не лише про імпорт з КНР; у 2021 році, наприклад, ми експортували до Китаю товарів на понад 8 млрд доларів при імпорті понад 10 млрд доларів (тобто, ми не маємо критично негативного для України торгівельного балансу). Як бачите, Китай для України є великим ринком, який ми прагнемо зберегти.
Наступне – це гуманітарне та культурне співробітництво. Рік за роком, навіть попри триваючу російську війну, кількість китайських студентів в Україні продовжує зростати. Наведу лише деякі нещодавні цифри: у 2020 році в українських закладах вищої освіти навчалися близько 3,5 тисячі студентів з КНР; у 2021 році їх число перевищило 4 тисячі, а зараз в Україні навчаються вже понад 6 тисяч громадян Китаю.
Разом з тим, у низці китайських закладів освіти викладається українська мова та функціонують центри українських досліджень. І ми зацікавлені у збільшенні їх кількості та готові надавати підтримку на цьому напрямку.
Маємо ідеї для співпраці і у сферах культури, туризму, рекреації та оздоровлення, і у взаємодії на міжнародній арені тощо. Тому тем для можливого контакту глав держав є достатньо.
