Україна ще не задіяла головні сили у літньому контрнаступі. Командувач Сухопутних військ Збройних сил (ЗСУ) Олександр Сирський каже, що все ще попереду.
РБК-Україна публікує переклад його інтерв'ю для The Guardian.
Зі свого командного пункту генерал-полковник Олександр Сирський, примруживши очі і насупивши брови, вдивляється в безмежні чагарники та ліси і в те, як штурмова група намагається атакувати, долаючи мінне поле. Видно, що йому хочеться трохи більшої швидкості.
"Це не шоу", – каже Сирський.
Бійці з окопа біжать до бронетехніки, готуються до бою. Сцена, яку розіграли для нього у військовому містечку на сході України, – це одне з навчань, яке мало справити враження.
"Зазвичай це відбувається швидше", – відповідає генерал на питання, чи він задоволений побаченими.
Він уважно дивиться на великі екрани, де виведено кадри з безпілотників. Він ввічливий з офіцерами, які, схилившись до його правого вуха, повідомляють про пересування саперів, танків та бронетехніки. Але від високого і худорлявого генерала віє занепокоєнням, коли він стоїть серед офіцерів та солдатів під спекотним полуденним сонцем.
57-річний Сирський є другим воєначальником в Україні після головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, але саме на нього багато хто покладає надії на прорив у війні з путінською Росією.
Саме Сирський командував обороною Києва у лютому та березні 2022 року, коли сили Володимира Путіна насувалися на столицю України, щоб обезголовити керівництво країни. За свої зусилля він здобув найвищу нагороду – звання Героя України. "Він не спав три дні після 24 лютого", – розповідає його помічник.
Сирському також приписують план з відтіснення російської артилерії від Харкова, щоб убезпечити мирних жителів, які жили під постійним вогнем, перш ніж він організував контрнаступ, який прорвав позиції росіян, і звільнив більшу частину Харківської області.
Але, як нещодавно писав Economist, "геніальність Сирського стикається із серйозною проблемою".
Протягом кількох місяців точилися розмови про весняний контрнаступ України. Успіхи боїв за Київ, Харків, а потім і звільнення півночі Херсонської області змусили українську громадськість та західні столиці чекати більшого чи бодай якихось ознак того, що війна незабаром може завершитися перемогою.
Два тижні тому під командуванням Сирського розпочався наступ на сході. Це було важко. Цього тижня Володимир Зеленський, наполягаючи на тому, що світ має дати Україні реалізувати свій бойовий план, визнав, що прогрес іде "повільніше, ніж ми хочемо".
Сирський, який сидить на старих шинах у таборі з військовими наметами біля невеликого села (місцезнаходження не називається з міркувань безпеки), не приховує, що його бійці намагаються виконати складне завдання. "Це складно і це створює напругу", – каже він про останні події на передовій.
За його словами, Росія веде свою наступальну операцію у районі Кремінної Луганської області, а у вівторок точилися важкі бої у Серебрянському лісі на адміністративному кордоні Донецької області.
На Бахмут із півдня противник кинув 83 штурмову десантну бригаду, каже він. А після підриву Каховської дамби переправа через Дніпро, яка потрібна для звільнення лівобережної частини Херсонської області, стала ще складнішою.
Далі Сирський описує запаморочливу кількість ходів на полі бою. Фігури на шахівниці зрозумілі, але підсумок звучить зловісно: "Росіяни намагаються перехопити ініціативу, так що ситуація справді складна".
Все це не було несподіванкою, каже Сирський, який народився у російському місті Владімір. У той час як в українських військових колах шукають розраду, висміюючи військові дії Росії, насолоджуючись недисциплінованістю та заколотами, якими діляться у соцмережах, він описує ситуацію без зайвих емоцій.
"Ми не повинні недооцінювати ворога. Противник передбачав і продовжує передбачати найнебезпечніші напрями наших рухів і вибудовує там міцну оборону, яку досить важко пробити", – зазначив він.
На питання про ключ до успіхів України після вторгнення Путіна Сирський пояснює їх мотивацією та навчанням. "Тоді навіть меншою кількістю можна розбити більш численного ворога. Я ніколи не бився проти меншої кількості ворогів; вони завжди перевершували нас числом", – каже він.
"І третій фактор – детальне планування всіх наших операцій та дій, дуже детальна підготовка. Планування показує, наскільки добре ми вивчили особливості театру дій, наскільки добре використовуємо топографічні особливості. Звичайно, ми бачимо сильні та слабкі сторони противника, і ми маємо все це враховувати ", – наголошує генерал.
Сирський – любитель історії, і його власне недавнє минуле заслуговує на увагу. У битві за Київ, пояснює він, поворотним став момент, коли російська морська піхота, десантники та спецназ підходили до села Мощун на північному заході від столиці. Українські війська під час відступу висадили в повітря мости через річку Ірпінь, але Мощун залишався воротами.
"Оборона Мощуна – це приклад того, що я говорив про ретельне планування. Ірпінь впадає в Київське море (назва місцевого водосховища, – ред.), але її рівень нижчий за рівень водосховища. Вода з Ірпеня подається потужною насосною станцією через греблю. Усвідомивши, що у Мощуні ми у меншості, ми зробили невеликий отвір у верхній частині греблі. Ми використали особливості ландшафту. Ми підняли шлюзи та затопили всю територію перед Мощуном, зайняту ворогом", – додав він.
Звільнення Харківської області пройшло блискавично за рахунок розколу та обходу путінських військ із флангу. Слабкі місця у російських позиціях під Балаклією помітили ще на початку літа. На той час Сирський основну увагу приділяв відтісненню росіян від Харкова, але восени він використав те, що побачив.
"Починаючи з червня, я командував операцією на сході, і ми обмірковували наші можливості для контрнаступу, поки вели оборонні бої. Ще під час першої операції я бачив майбутні можливості саме в цьому районі. Ми планували, оцінювали його, і було видно, що у противника там слабкі місця", – розповів генерал.
Чи бачив Сирський вихід цього разу? Зрозуміло, він не каже прямо.
"Ну, це безперервний процес – процес пошуку. Усі продовжують вчитися, і вороги, і ми теж. Ми весь час бачимо, як противник змінює свою тактику. Якщо взяти приклад ПВК "Вагнера", то я можу точно сказати, як вони коригували свою тактику. Спочатку вони висували загони для штурму наших позицій розміром з роту або взвод, потім їхні війська порідшали і змінили розташування … Кожен робить свої висновки, і ніхто не хоче, щоб його двічі обдурили однаково", – зазначив Сирський.
Найближчі помічники Сирського описують його як "військового до мозку кісток". Кажуть, що він прокидається о 5:20 ранку, годину займається вправами перед робочим днем і мало цікавиться матеріальними благами.
"Я сплю чотири з половиною години на добу, – каже він. А до повномасштабної війни? – Можливо, п'ять годин", – сміється він. "П'ять із половиною в неділю".
Відомо, що Сирський фотографує заходи сонця під час візитів на передову і ділиться знімками з колегами. Він, як і раніше, знаходить час для читання, хоча це щось на зразок busman's holiday (відпустка, проведена на роботі): на його тумбочці лежить твори прусського генерала Карла фон Клаузевиця.
"Я вам дещо скажу: читаючи (грецького філософа) Плутарха та інших авторів та переглядаючи документальні фільми про історію Стародавньої Греції, вони використовують ті самі принципи війни, що й ми свого часу", – каже він. "Тому що основні принципи війни залишаються тими ж. Коли ви читаєте про битву при Каннах, між Ганнібалом і римлянами (216 р. до н. е.), діють ті ж принципи: обхід ворога з флангу, оточення ворога, зосередження центральних зусиль на найслабшому місці оборони противника, необхідність уважно вивчити ворога. Нічого не змінилося. Добре, можливо, змінилася складність оснащення та ступінь автоматизації процесів".
І, можливо, кількість загиблих. Ані Україна, ані Росія не оприлюднюють свої втрати на полі бою. Сирський каже, що різниця в тому, що для нього важливе кожне життя.
"Дії "Вагнера" були для нас несподіваними, тому що "Вагнер" зміг досягти своїх успіхів з відносно незначною кількоістю військ. Тепер ми знаємо, на чому ґрунтувався їх успіх – на страху. Вас могли миттєво розстріляти на місці, якщо ви залишили поле бою і не виконали свого завдання", – зазначив він.
"На жаль, на війні, особливо настільки інтенсивній, будуть втрати. Вони неминучі. Тут же й питання про співвідношення ваших втрат із втратами супротивника. Це говорить про вашу ефективність як воєначальника. Кількість полеглих складу для мене найголовніше. Наприклад, за словами самого (ватажка "Вагнера", – ред.) Пригожина, лише під Бахмутом він втратив убитими майже 20 тисяч осіб", – розповів Сирський.
"Як сказав секретар нашої РНБО, ці втрати перевищують наші у співвідношенні 7,5:1. Ось вам і ефективність. Ось чому щоразу ми враховуємо очікувану кількість втрат – тому що вони неминучі – і потім робимо все можливе, щоб мінімізувати це число", – додав генерал.
Сирський вдячний Великій Британії за підтримку. Танки Challenger 2 використовувалися для навчання, але поки що знаходяться в резерві. Чи великий це резерв?
"Це великий секрет", – каже він із посмішкою.
Відомо, що українські військові сформували 12 нових бригад для наступу, 9 з яких укомплектовано західними союзниками. Вважається, що лише три брали участь у боях. Найінтригуючий коментар Сирський залишив наостанок.
"Кожен хоче здобути велику перемогу миттєво й одразу. І ми теж. Але ми маємо бути готові до того, що цей процес займе якийсь час, бо з кожного боку зосереджено багато сил, багато техніки та багато штучних перешкод. Наші головні сили ще не брали участі у боях, і ми зараз шукаємо, промацуємо слабкі місця в обороні противника. Все ще попереду", – підсумував український генерал.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна у Telegram.
