Для престижного резюме, а також… щоб вижити – нові причини вивчення української мови

Іноземці вивчають українську мову з різних причин – хто з поваги до мужності українського народу у війні, хто задля резюме, а деякі іноземні студенти в Україні – щоб… вижити. Така мотивація з’явилася у переліку причин для вивчення мови з початком війни Росії проти України. “Мотивує в умовах війни студентів саме ось цей емоційно-естетичний аспект. Вони горді тим, що можуть додати до свого curriculum vitae ще одну іноземну мову і цією іноземною мовою є українська”, – підсумовує результати цьогорічного опитування іноземних студентів к.ф.н., доцентка Ужгородського національного університету Олена Бойчук. Саме до Ужгорода переїхали чимало іноземців студентів-медиків, які раніше навчались на східні Україні, коли там почалася війна ще у 2014 році. В умовах війни, каже Бойчук, вони почали зауважувати, що їм українська потрібна, щоб вижити: “Вони повинні розуміти, що відбувається, з перших уст отримати цю інформацію, а не тільки те, що показали новини або хтось там передав. Вони хочуть це чути тут, з першоджерел, і це їх мотивує вивчати мову”. Зі свого боку, викладаючи, Бойчук зауважила: “Як не дивно, працюючи з іноземцями, набагато краще починаєш розуміти свою рідну мову. Тому що їм кожного разу потрібно пояснити те, над чим звичайний пересічний українець не задумується, тому що воно передається з молоком матері. А для іноземця це часом якась дивина. І починаєш бачити переваги і всю красу, і особливість своєї мови”. Шиплячі, голосні та категорія роду як “оживлення” предметів “Працюючи з іноземцями (в основному це студенти з Індії та арабських і африканських країн), можу відзначити, що нігерійцям легше дається вимова, чомусь швидше адаптуються до шиплячих, і, як не дивно, український “р” дуже легко їм дається, як і голосні звуки, вони їх не ковтають”, – розповідає Олена Бойчук. Натомість для індійських студентів, за її словами, важче даються подовжені звуки, для них це щось не типове, зазвичай індійці їх редукують, ковтають, намагаються говорити з переважанням приголосних звуків. “Їм важко, тому доводиться тренуватися десь наспівами, десь протяжними “вправами”, кожен раз наголошувати, що довгий звук в українській мові не змінює значення слова, що його можна співати”, – ділиться викладачка. Утім, вимова як така не є перепоною у вивченні української мови. Олена Бойчук каже: “Іноземці дуже швидко вчаться читати і вимовляти на українській манер, буквально за декілька занять, адже українська мова дуже мелодійна, поліфонічна. Це справа дуже швидка і безболісна. А от скільки потрібно часу, щоб вільно розмовляти – це уже дуже індивідуально”. Є ще одна особливість української граматики, яка часом викликає багато емоцій та навіть страх в іноземних студентів – це закінчення. “Я навіть натрапила на мем у інтернеті, де зображений кіт, якого обсіли курчата. І цей кіт каже: “Я хочу вчити українську”, а курчата кажуть: “А це ми, твої закінчення”. Оце так іноземці, які почали вчити українську, відтворюють свої перші кроки з вивчення мови, закінчення – це щось таке, що ніби обсідає тебе з усіх боків і йому не можна дати раду”, – каже Олена Бойчук. Екзистенційні теми замість побуту, розваг чи таксі Щодо тематики занять чи навіть лексики, яка цікавить іноземців, то раніше, підмічає Бойчук, більше йшлося про побутові потреби, спілкування та розваги (адже навчання для іноземців українські виші забезпечують здебільшого англійською мовою). Утім з початком війни з'явилися зовсім інші мовні сфери, більш екзистенційні. За даними Українського державного центру міжнародної освіти, через російську агресію Україна вже втратила майже 20 тисяч іноземних студентів. Але ті, хто перейшли на дистанційне навчання, продовжують уроки української, проте – вже на дещо іншу тематику. “Зараз більше цікавлять історичні, культурологічні теми, тому що так вони можуть відкрити Україну, більше її пізнати, а коли вони були тут, їх відразу більше цікавили побутові теми – магазин, викликати таксі, забронювати будинок”, – каже Олена Бойчук. Науковиця з огляду на це сподівається, що після навчання нинішні студенти таким чином стануть промоутерами української культури у світі. Коломийка, традиційна їжа та українська музика – принади для індійців Американський студент з Індії Нішант Бгавсар вивчає українську завдяки своїм друзям із організації Razom for Ukraine, з якими познайомився у Нью-Йорку. “Мій найкращий друг – українець, він навчив мене багато про українську культуру, їжу, і мову, – каже Нішант. – Я маю вишиванку, яку мій друг привіз мені, здається, з Одеси, він був в Україні минулого року. Я знаю про їжу, борщ, вареники. Ми їздили на фестиваль “Союзівка” у штаті Нью-Йорк, зустріли багато людей, вони так гарно танцювали під народну українську музику. Коломийки! Тож, так, я знаю багато про українську музику, про їжу, і мені це дуже подобається!” Порада для вивчення української – спілкуватися з дітьми Фотограф Гарі Крішнан, який нині живе у Німеччині, а раніше здобував освіту в Ужгороді, розповідає: “Я переїхав в Україну у 2013 році для навчання, рік перебував в Луганську, там більшість розмовляли російською мовою і я почав вивчити російську. Ну, багато не вивчив, бо там якраз почалася війна, через 8 місяців після того, як я приїхав. Далі я переїхав в Київ, у Києві був Майдан, також нестабільно, і я перевівся в університет в Ужгороді. В Ужгороді я почав вчити українську мову. Це було логічно, бо я живу в Україні — треба вчити українську мову. Так само як зараз я живу в Німеччині – вчу німецьку”. Гарі викладав англійську дітям в Ужгороді і почав вчити українську саме від них. “З дітьми говорити легко, бо нам не соромно, коли робимо якісь помилки. І так почалося. А далі у мене було більше зйомок, більше знайомих, більшість із яких – україномовні: студенти, журналісти, фотографи. І так я почав вчити мову і за десь 1,5-2 роки уже міг спілкуватися”. Так само, завдяки спілкуванню зі своїми учнями у школі на Чернігівщині, свого часу вивчила українську мову волонтерка Корпусу миру США Ейприл Кетрін Мартін. А письменниця та редакторка з США Елісон Рочфорд вивчає українську мову, живучи в США. Жінка популяризує культуру України у своїх відео, що набули популярності останнім часом. Як розповідав Голос Америки раніше, іншими способами вивчення української мови для іноземців стали, наприклад, українські пісні, соціальні мережі, а також кохання та спільна допомога Україні під час війни.