Вступ у НАТО після війни чи гарантії безпеки – експерти зважують “за” і “проти” для України

За день до саміту НАТО у Вільнюсі у середовищі міжнародних експертів лунають заклики як щодо пришвидшення вступу України до альянсу, так і до того, щоб бути обережним з Україною, мовляв, “щоб не розбудити ведмедя” в Росії. У 10 липня глава МЗС України Дмитро Кулеба написав: “Після інтенсивних переговорів союзники по НАТО досягли консенсусу щодо усунення ПДЧ зі шляху України до членства. Я вітаю це довгоочікуване рішення, яке скорочує наш шлях до НАТО. Це також найкращий момент, щоб прояснити запрошення Україні стати членом”. Під час прес-конференції у Вільнюсі, відповідаючи на запитання щодо заяв Кулеби, генсек НАТО Єнс Столтенберг сказав: "Консультації тривають. Сьогодні відбудуться інші зустрічі. Але я впевнений, що всі союзники погодяться щодо дуже чіткого повідомлення, коли йдеться про Україну. Жодного остаточного рішення ще не було ухвалено. Але на саміті, я в цьому абсолютно впевнений, в нас буде єдність і сильний меседж щодо України". Голос Америки зібрав думки авторитетних експертів, які лунають у ЗМІ та соціальних мережах, напередодні натівського саміту – щодо “за” та “проти” України в НАТО. Шотландський професор Філліпс П. О'Браєн звертає увагу на заяву Столтенберга, який підтвердив, що президент України Зеленський приїде на саміт до Вільнюса. На думку професора, це означає, що НАТО таки домовилось про угоду, якою Україна буде задоволена. “Оформляються контури угоди України та НАТО. Виглядає як прискорене членство після закінчення війни, – пише у Твіттері професор Філліпс П. О'Браєн. – Якщо така угода буде, європейська безпека гарантована на десятиліття. Це привід для святкування для людей, що живуть на континенті”. 15 років Україна перебуває у підвішеному стані щодо своїх відносин з НАТО, нагадує колишній посол США в Росії, а нині – професор Стенфордського Університету Майкл Макфол. “Це має змінитися, коли лідери НАТО зустрінуться у Вільнюсі 11-12 липня. Найменше, що лідери НАТО у Вільнюсі можуть зробити, це сигналізувати про покращення раніше неоднозначної позиції щодо членства”, – пише Макфол. Він закликає країни НАТО “оновити свої погляди на вступ України на основі мінливих обставин і нових даних”. “Аргумент “щоб не розбудити ведмедя” слід повністю зняти з обговорення. Хоча НАТО не розширювалося на Україну і не робило навіть маленьких кроків до цієї мети, Путін все одно пішов на вторгнення”, – пише експерт у Твіттер. Макфол вважає, що лідери НАТО у Вільнюсі “мають сформулювати конкретний і швидкий графік членства України в альянсі, який почнеться з дня закінчення війни”. Видання The Guardian перед самітом НАТО опублікувало статтю свого дописувача із міжнародних питань Сімона Тісдалла, що називається “Поразка для України була б глобальною катастрофою. НАТО має нарешті втрутитися, щоб зупинити Росію”. Автор статті пише, що “приєднання України (до НАТО) має бути швидким”. На саміті “цього тижня перед НАТО постає значно серйозніше питання: чи робить воно достатньо для того, щоб Київ виграв війну – або щоб принаймні не програв”, – пише Сімон Тісдалл. На думку оглядача, якщо нинішній контрнаступ не забезпечить прорив України, постачань зброї не буде вистачати, почнеться нова зимова енергетична криза, ще більше впаде підтримка західної громадськості, тоді, як вважає Тісдалл, Зеленський буде змушений піти на переговори, навіть на “обмін територій заради миру”. Дописувач вважає, що лідери США, Німеччини, Франції та інших країн “старої Європи” кажуть, що діють відповідально. “Але ця надто відома молочна їжа, яка без потреби та нерозумно обмежує дії НАТО, насправді ґрунтується на побоюваннях Америки та Західної Європи, що Путін, якщо його спровокувати, може напасти на Захід”, – продовжує Тісдалл. “Це легке мислення – мовиться у статті. – Попри всі свої погрози, Путін також боїться конфлікту між Росією та НАТО. Для нього це було б політичним і військовим самогубством”. Тісдалл нагадує, що Західна Німеччина, так само як цього зараз прагне Україна, “отримала захист НАТО в 1955 році, хоча вона, як і Україна, перебувала у суперечці за окуповану територію, яку утримувала радянська маріонетка, східна Німеччина”. “Подібним чином оборонна парасолька НАТО може бути розумно розширена, щоб охопити приблизно 85% території України, яку зараз контролює Київ”, – переконаний британський оглядач. Відомий історик Єльського університету Тімоті Снайдер цитуючи вищезазначену статтю видання The Guardian у Твіттері згадує слова прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас, мовляв, погрози, що розширення НАТО може спровокувати Путіна, мають одну мету – залякати Захід. “Визначення тероризму полягає в тому, щоб змусити нас боятися, щоб ми утримувалися від рішень, які інакше б ухвалили. І це те, що вони [Росія] намагаються зробити”, – заявляла раніше Кая Каллас. Більш стриману позицію щодо прагнень України вступити в НАТО висловив 10 липня заступник міністра оборони США Колін Кол, який зараз відвідує Велику Британію разом із президентом США Джо Байденом. Як повідомив редактор The Guardian з оборонних питань Ден Саббаг, під час виступ в аналітичному центрі Chatham House Кол зазначив, що в Білому домі існує опір будь-яким припущенням, що “є якийсь рівень автоматичності або негайності” у членстві України в НАТО. У колі експертів та лідерів думок Кол сказав, що ідея членства України не повинна бути “обмеженою в часі, але базуватися на умовах”, і що з точки зору президента Байдена, Україна має зайнятись “цілою низкою питань внутрішніх реформ і реформ безпеки”. А журналіст із питань нацбезпеки для видання Washington Post Макс Бут перед самітом НАТО опублікував статтю “Україна в НАТО? Моє серце каже так. Але моя голова каже, що ні”. На переконання автора, НАТО може значно посилити здатність України протистояти російській агресії в довгостроковій перспективі, а також дати зрозуміти Путіну, що цю війну він не може виграти, не пропонуючи гарантії за статтею 5, тобто не запрошуючи Україну до альянсу. Бут вважає, що країни НАТО мають запропонувати Україні гарантії безпеки схожі на ті, які США мають з Ізраїлем та Тайванем. “Адміністрація Байдена має пообіцяти, що США нададуть достатню кількість зброї, навчання та розвідувальної підтримки, щоб дозволити Україні зберегти свій суверенітет (бажано в межах міжнародних кордонів 1991 року), а Конгрес має оформити цю обіцянку в закон”, – мовиться у статті WP. Такі ж обіцянки мають запропонувати інші члени альянсу, продовжує автор. А щоб мотивувати Україну провести реформи, автор статті вважає, що “Євросоюз має взяти на себе ініціативу, запропонувавши Україні дорожню карту до членства, яка змусить Україну вжити жорстких заходів проти корупції в обмін на остаточний доступ до субсидій ЄС”. “Країни Заходу також мають взяти на себе зобов’язання передати Україні приблизно 300 мільярдів доларів російських коштів, заморожених у Європі та Сполучених Штатах для фінансування відновлення збитків від війни”, – продовжує Бут. При цьому, на думку автора статті, частково окуповану Україну не можна порівнювати із частково окупованою Німеччиною, коли її прийняли в НАТО. “Серед західноєвропейських держав і США існує глибоке й зрозуміле небажання прийняти Україну в НАТО, оскільки вона перебуває у стані війни з Росією і продовжуватиме воювати в осяжному майбутньому. Це не стабільний глухий кут, як поділ Східної та Західної Німеччини або Північної та Південної Кореї. Це динамічний конфлікт, який триває, конфлікт, який у випадку долучення України до НАТО, міг би втягнути інших членів у війну з ядерно озброєною Росією”, – пише у статті Макс Бут. Дописувач WP також вважає помилкою НАТО загравати з сусідами Росії, коли відкривають двері до альянсу, але не запрошують всередину. “НАТО не повинне робити ту саму помилку, якої вони припустилися на Бухарестському саміті у 2008 році, коли заявили, що вітають "прагнення" України та Грузії "стати членами НАТО", але не погодила План дій щодо членства, щоб перетворити прагнення на реальність. Це тільки посилило стимул Путіна атакувати ці країни до того, як вони отримали дозвіл на вступ до НАТО, як він зробив з Грузією у 2008 році та Україною у 2014 році”, – пише автор. Навіть якщо НАТО оголосить, що Україну приймуть до альянсу не зараз, а після війни, вважає журналіст Washington Post, “це створило б спотворений стимул для Росії продовжувати боротьбу, щоб запобігти вступу України до трансатлантичного альянсу”.