Відома публіцистка та журналістка Енн Епплбом у виданні The Atlantic стверджує, що Трамп діє виключно під впливом своїх примх і поривів, а наступного дня може вже не пам'ятати, що зробив напередодні, оскільки ним уже керують нові пориви чи примхи. Тому він постійно бреше, коли його нові дії суперечать попереднім рішенням. Вона наголошує: союзники розуміють, що їхніх зусиль ніколи не оцінять, тому вони перестали зважати на Трампові витівки та його заклики.
Дональд Трамп не мислить стратегічно. Він також не мислить ані історично, ані географічно, ані навіть раціонально. Він не пов'язує дії, які вчиняє одного дня, з подіями, що відбуваються через тижні. Він не думає про те, як його поведінка в одному місці змінить поведінку інших людей в інших місцях, пише Енн Епплом у The Atlantic.
За її словами, він також не зважає на ширші наслідки своїх рішень. Він не бере на себе відповідальності, коли ці рішення виявляються хибними. Натомість він діє за примхою й поривом, а коли змінює думку, бо ним починають керувати нові примхи й пориви, просто бреше про все, що раніше говорив або робив.
Протягом останніх 14 місяців, зауважує авторка, небагато іноземних лідерів могли визнати, що людина без жодної стратегії справді може бути президентом Сполучених Штатів. Авжеж, бурмотіли аналітики зовнішньої політики, Трамп думає не лише про поточний момент. Авжеж, шепотіли іноземні державні діячі, він дотримується якоїсь ідеології, якоїсь схеми, якогось плану. Лунали слова на кшталт "ізоляціонізм", "імперіалізм" у спробі вписати дії Трампа в історичний контекст. З'являлися поважні статті про нібито значення Гренландії, наприклад, ніби інтерес Трампа до цього арктичного острова цілком випливав із того факту, що на картографічній проєкції Меркатора цей острів виглядає дуже великим.
На думку Енн Епплбом, цього тижня щось зламалося. Можливо, Трамп не розуміє зв'язку між минулим і теперішнім, але інші люди його розуміють. Вони бачать, що внаслідок рішень, які ухвалив Трамп, але не може пояснити, Ормузька протока заблокована іранськими мінами й дронами. Вони бачать, як у всьому світі зростають ціни на нафту, і розуміють, що ВМС США буде складно й небезпечно розв'язати цю проблему. Вони також чують, як президент вже неодноразово зривається, намагаючись перекласти відповідальність на інших людей, і погрожує їм, якщо вони чогось не зроблять.
На НАТО чекає "дуже погане" майбутнє, якщо альянс не допоможе розчистити протоку, сказав Трамп Financial Times, очевидно забувши, що саме Сполучені Штати заснували цю організацію й очолюють її від часу створення 1949 року. Він також заявив, що не просить, а наказує семи країнам допомогти. Яким саме країнам, він не уточнив. "Я вимагаю, щоб ці країни втрутилися й захистили власну територію, бо це їхня територія", – заявив Трамп журналістам на борту Air Force One дорогою з Флориди до Вашингтона. "Це місце, звідки вони отримують енергію", – додав він. Насправді це не їхня територія, зауважує авторка, і це з його вини їхнє паливо заблоковане.
Але в уявленні Трампа ці погрози виправдані: у нього зараз є проблема, тож він хоче, щоб її розв'язали інші країни. Схоже, він не пам'ятає і не дбає про те, що говорив їхнім лідерам минулого місяця чи минулого року, і не розуміє, як його попередні рішення формували громадську думку в їхніх країнах або шкодили їхнім інтересам. Але вони пам'ятають, вони дбають і вони знають.
Зокрема, нагадує Епплбом, вони пам'ятають, що протягом 14 місяців американський президент обкладав їх митами, висміював їхні безпекові занепокоєння і неодноразово їх ображав. Ще в січні 2020 року Трамп сказав кільком європейським посадовцям, що "якщо Європа зазнає нападу, ми ніколи не прийдемо вам на допомогу і не підтримаємо вас". У лютому 2025 року він сказав президентові України Володимиру Зеленському, що той також не має права очікувати підтримки, бо "у нього немає жодних карт". Трамп висміював Канаду як "51-й штат" і називав як нинішнього, так і попереднього канадських прем'єр-міністрів "губернаторами". Він неправдиво стверджував, що союзні війська в Афганістані "трималися трохи позаду, трохи осторонь передової", чим глибоко образив родини військових, які загинули в боях після того, як НАТО задіяло статтю 5 договору організації для допомоги США. Він назвав британців "нашими колись великими союзниками" після того, як вони відмовилися брати участь у початковому нападі на Іран. Коли раніше цього місяця союзники обговорювали відправлення кількох авіаносців у зону конфлікту в Перській затоці, він висміяв цю ідею в соцмережах: "Нам не потрібні люди, які вступають у війни після того, як ми вже перемогли!"
Подекуди, зауважує Енн Епплбом, ця бридка риторика ставала чимось гіршим. Ще до своєї другої інавгурації Трамп почав натякати, що не виключає застосування сили для анексії Гренландії, території Данії, близького союзника по НАТО. Спершу це здавалося тролінгом або жартом, але до січня 2026 року його публічні й приватні висловлювання переконали данців готуватися до американського вторгнення. Данським лідерам довелося думати про те, чи буде їхня армія збивати американські літаки, вбивати американських солдатів і гинути від них, і це було настільки болісним міркуванням, що дехто й досі не оговтався. Кілька тижнів тому в Копенгагені мені показали данський застосунок, який повідомляє користувачам, які товари є американськими, щоб вони знали, що їх не слід купувати. На той момент це був найпопулярніший застосунок у країні.
За словами Епплбом, економічна шкода також зовсім не є тролінгом. Упродовж 2025 року Трамп запровадив мита проти Європи, Сполученого Королівства, Японії та Південної Кореї, часто довільно, або, знову ж таки, примхливо, і зовсім не думав про наслідки. Він підвищив мита для Швейцарії, бо йому не подобався швейцарський президент, а потім знизив їх після того, як швейцарська бізнес-делегація привезла йому подарунки, зокрема золотий зливок і годинник Rolex. Він пригрозив запровадити 100-відсоткові мита проти Канади, якщо Канада насмілиться укласти торговельну угоду з Китаєм. Не переймаючись можливими конфліктами інтересів, він вів торговельні переговори з В'єтнамом навіть тоді, коли його син Ерік Трамп закладав там проєкт гольф-курорту вартістю 1,5 мільярда доларів.
Європейці, можливо, припускає авторка, й змирилися б із цими образами і навіть із торговельною шкодою, якби не реальна загроза, яку Трамп тепер становить для їхньої безпеки. Упродовж 14 місяців він, попри розмови про мир, заохочував російську агресію. Він припинив надсилати Україні військову й фінансову допомогу, тим самим знову давши путіну надію на перемогу. Його посланець Стів Віткофф почав відкрито домовлятися про бізнес-угоди між Сполученими Штатами та росією, хоча війна не завершилася, а росіяни ніколи не погоджувалися на припинення вогню. Віткофф подає себе європейським лідерам як нейтральну постать, десь посередині між НАТО і росією, ніби, знову ж таки, Сполучені Штати не були засновником і лідером НАТО, і ніби європейська безпека не є предметом особливої турботи для американців. Сам Трамп і далі накидається на Зеленського та бреше про американську підтримку України, яку він раз у раз оцінює в 300 мільярдів доларів або й більше. Насправді ця цифра ближча до 50 мільярдів за три роки. За нинішніх темпів Трамп витратить стільки ж за три місяці на Близькому Сході, розпочавши війну, а не намагаючись її зупинити.
За словами Енн Епплбом, результат такий: прем'єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що Канада не братиме участі в "наступальних операціях Ізраїлю і США," і ніколи не братиме". Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив: "Це не наша війна, ми її не починали". Прем'єр-міністр Іспанії відмовився дозволити Сполученим Штатам використовувати бази для початку війни. Британія і Франція, можливо, надішлють кілька кораблів, щоб захистити власні бази або союзників у затоці, але жодна з цих країн не надішле своїх солдатів чи моряків до наступальних операцій, розпочатих без їхньої згоди.
Вона переконана, що це не боягузтво, а розрахунок: якби лідери союзників думали, що їхня жертва може щось важити у Вашингтоні, вони, можливо, зробили б інший вибір. Але більшість із них уже перестали намагатися знайти приховану логіку в діях Трампа і розуміють, що будь-який їхній внесок нічого не означатиме. За кілька днів або тижнів, підкреслює Енн Епплбом, Трамп навіть не пам'ятатиме, що це сталося.
Джерело: The Atlantic
