Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Шадуру.
Захисник України Шадура Володимир Олександрович загинув 4 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Подоли Куп’янського району Харківської області. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Овруцьку міську раду.
Володимир Олександрович народився 27 червня 1980 року та виріс у селі Товкачі Гладковицької громади. З дитячих років він був щирим, добрим і відповідальним – таким, на кого завжди можна було покластися. У 1987 році пішов до першого класу Овруцького ліцею №1, а згодом здобув фах в Овруцькому ПТУ №35, яке закінчив у 1998 році. Того ж року був призваний на строкову військову службу – і з того часу служіння Батьківщині стало справою його життя.
З 2001 по 2016 рік Володимир Олександрович проходив службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. З грудня 2016 по квітень 2018 року служив у лавах Збройних сил України, у військовій частині, що дислокувалася в місті Часів Яр.
У 2015 році він виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС поблизу Волновахи Донецької області, а з лютого по жовтень 2020 року – у районі Новолуганського.
У 2015 році Володимир Шадура виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС поблизу Волновахи Донецької області фото: Овруцька міська рада
Навіть у мирні періоди життя Володимир Олександрович залишався людиною праці та честі – у 2019 році працював у КП «Овруч» машиністом автовишки.
З жовтня 2019 по листопад 2023 року обіймав посаду командира автомобільного взводу роти матеріального забезпечення. З грудня 2023 року молодший сержант Володимир Олександрович проходив військову службу в одній із військових частин на посаді майстром 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону. Це була відповідальна, складна й надзвичайно важлива служба – служба людини, яка до останнього стояла за Україну.
Володимир Олександрович був не лише відважним воїном, а й людиною з великим серцем. Турботливий чоловік, ніжний і люблячий батько, вдячний син, надійний брат. Він умів підтримати, заспокоїти, вселити надію. Його поважали побратими, цінували командири, любили всі, хто знав його особисто.
«4 лютого 2026 року Володимир Олександрович загинув смертю хоробрих на полі бою, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Подоли Куп’янського району Харківської області. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і рідній Україні», – повідомили в Овруцькій міськраді.
У захисника залишилися мама Ольга Іванівна, дружина Марія Семенівна, доньки Дарина та Вікторія, брат Ігор Олександрович.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
