Директор проєкту критичних загроз в Американському інституті підприємництва (AEI) Фредерік В. Каган і засновниця та президентка Інституту вивчення війни Кімберлі Каган у колонці для Washington Post зазначають, що попри чотири роки виснажливої війни Україна демонструє вражаючу стійкість: дані з поля бою свідчать, що за три з половиною роки росія захопила лише 1,5% додаткової української території, втративши при цьому понад мільйон військових. Збройні сили України не лише успішно стримують ворога, а й починають відновлювати контроль над окремими позиціями – завдяки "стіні дронів", далекобійним ударам і вдосконаленій тактиці оборони. Переговорна позиція путіна тримається на блефі: росія публічно вимагає капітуляції України, водночас її військова кампанія фактично зазнає поразки. Тому тиск на Київ із вимогою територіальних поступок є стратегічною помилкою – справжній шлях до миру пролягає через посилення підтримки України, а не через спроби врятувати путіна від провалу його власної авантюри.
Через чотири роки після початку відсічі безпідставному повномасштабному вторгненню українська армія стримує російські війська, не даючи їм досягти значних успіхів, водночас завдаючи надзвичайних людських і матеріальних втрат. Хоча ця зима була особливо важкою для цивільного населення України через російські атаки на енергомережу, які занурили багато міст у темряву, ситуація на передовій залишається стабільною.
Заяви Кремля про те, що російські війська ось-ось прорвуть оборону і захоплять укріплені міста в Донецькій області або будь-якому іншому регіоні України, є порожніми балачками. Дані, які ми відстежуємо в Інституті вивчення війни, це підтверджують. А військові керівники, з якими ми спілкувалися під час недавньої поїздки в Україну, ставали щораз більш упевненими, що зможуть і надалі стримувати росіян, доки західна допомога продовжуватиме надходити.
Наразі російські війська окупують 19,4% території України. Під час першої фази війни у 2014 році вони захопили близько 7% території України, а незабаром після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році окупували загалом 26,8%. У результаті подальших контрнаступів України у листопаді того ж року росіяни утримували лише близько 17,9% території України. Відтоді росія захопила лише 1,5% української території, зазнавши при цьому понад 1 мільйон втрат. Для порівняння: росії знадобилося три з половиною роки, щоб захопити 9 318 квадратних кілометрів – площу, меншу за Ліван або округ Лос-Анджелес. Як зазначають інші, нібито невблаганний похід путіна до перемоги просувається повільніше за равлика.
Повільне просування росії в Україні
Відсоток території України, що контролюється росією, з лютого 2022 року по 3 березня 2026 року
Тим часом російські втрати зростали
Сукупні оцінки кількості російських військових, які загинули, були поранені або зникли безвісти
Українські війська не лише сповільнили просування російських військ, а й від минулої осені почали відбивати їх у локальних контратаках. У листопаді українські війська звільнили місто Куп'янськ у Харківській області, а минулого місяця відбили тактично важливі позиції в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Фактично, за останні шість місяців українські війська досягали щоденних успіхів частіше, ніж у попередні дев'ять.
Цього року Україна має більше територіальних здобутків
Щоденні територіальні здобутки росії в Україні, 1 березня 2025 року – 3 березня 2026 року
Тим часом щотижневі здобутки росії цього року є нижчими за торішні максимуми. Дійсно, Україна звільнила більше території, ніж російські війська захопили за останні два тижні лютого.
Зростання території під контролем росії сповільнилося цього року
Зростання території під контролем росії, щотижневі дані за період з 1 листопада 2025 року по 21 лютого 2026 року
Жодні дані не підтверджують заяв росії про те, що українські лінії оборони ось-ось прорвуть.
Прямі розмови з українцями лише підкреслюють це. Українські командири, з якими ми зустрілися під час нещодавньої поїздки, виглядали більш упевненими у своїй здатності стримати росіян, ніж будь-коли від 2023 року. Коли ми розмовляли з цими ж командирами минулого року, вони були стурбовані перспективами відновлення наступу ворога. Але ЗСУ стримали російську осінньо-зимову наступальну операцію, обмеживши її територіальні здобутки. Командири справедливо зазначили, що більшість цих здобутків – це порожні поля і невеликі села, а не великі міста чи укріплені позиції.
Українська армія продовжує вдосконалювати свою так звану "стіну дронів", що допомогла нівелювати перевагу росії в чисельності військ на фронті. Україна також розгорнула масштабну кампанію далекобійних ударів, використовуючи дрони і новий тип крилатих ракет вітчизняного виробництва. Вона почала застосовувати зброю середньої дальності, щоб зірвати російські наступальні дії ще до того, як вони досягнуть лінії зіткнення. Більше того, їй вдалося скористатися надмірним розтягненням російських сил і їхніми помилками, щоб відвоювати територію.
Невпинний наступ росії є значно менш показовим і значущим, ніж невпинна оборона України. За оцінками, для завершення захоплення Донецької області за нинішніх темпів наступу росіянам знадобиться від двох до трьох років. Але далеко не очевидно, що росіяни зможуть підтримувати нинішні темпи наступу, особливо з огляду на те, що вони намагаються захопити укріплені міські райони, які утворюють оборонний пояс.
Переговорна позиція росії базується на блефі та брехні. Блеф – у твердженні, що росіяни все одно переможуть Україну і візьмуть те, що хочуть. Брехня – у тому, що вони задовольняться меншим, ніж те, чого вони постійно вимагають: повний політичний контроль над Україною, виведення військ НАТО з усіх країн, що приєдналися після 1997 року, обмеження на американську зброю та навчання в Європі, а також припинення політики відкритих дверей НАТО. Незалежно від того, чи путін зрештою піде на компроміс, росіяни і досі відмовляються від поступок.
Навіть їхні територіальні претензії виходять за межі Донецької області. Вони стверджують, що вже анексували Херсонську та Запорізьку області додатково до Донецької та Луганської, і що їхня конституція вимагає від них захопити й управляти навіть тими частинами цих регіонів, які досі утримують українські сили. Вони також заявляють про своє право на українську територію за межами цих областей – Одеську, Миколаївську, Дніпропетровську та Харківську.
Тиск США на Україну, щоб вона пішла на територіальні поступки і просила про мир, заохочує путіна продовжувати боротьбу і утримуватися від компромісів, необхідних для тривалого миру. Тиск на Київ не є актом милосердя, спрямованим на уникнення зайвих жертв у безнадійній обороні. Навпаки, українська оборона виявляється стійкою, а російська наступальна операція зазнає труднощів. Шлях до завершення цієї війни полягає не в тому, щоб рятувати путіна від провальної кампанії, а в тому, щоб допомогти Україні прискорити провал цієї кампанії.
Джерело: Washington Post
