Дельфіни відомі своєю грайливістю, але те, як вони при цьому спілкуються, вивчено меншою мірою. У новому дослідженні біологи за наслідками спостережень встановили, що дельфіни-афаліни (Tursiops truncatus) під час ігор «посміхаються», розкриваючи рота. Також стало відомо, за яких обставин вони частіше роблять це.
Граючи, дельфіни можуть ковзати хвилями, здійснювати акробатичні трюки, підкидати предмети, влаштовувати погоні та жартівливі бійки. При цьому важливо, щоб такі дії помилково не сприйняли агресію.
Багато ссавців, у тому числі собаки та мавпи, показують грайливі наміри за допомогою міміки. Однак можливості китоподібних у цьому плані сильно обмежені, оскільки їх лицьові м’язи знаходяться під щільною шкірою, що нагадує гуму, яка не так еластична і рухлива.
Група дослідників з Пізанського університету та інших вузів Італії разом із колегами з Франції припустила, що дельфіни-афаліни (Tursiops truncatus) сигналізують про це, розслаблено відкриваючи витягнутий у дзьоб рот, який ще називають рострумом.
За словами вчених, це аналог посмішки — універсальний знак грайливості, який можна спостерігати у соціальних хижаків, мавп, а також людей під час сміху. З його допомогою тварини та людина дають зрозуміти про свій веселий настрій та уникають конфліктів.
Щоб перевірити гіпотезу про такий спосіб візуальної комунікації у дельфінів, дослідники простежили за цими морськими ссавцями в неволі, записуючи на відео їхню поведінку під час ігор на самоті, один з одним або з інструкторами-людьми. Стаття про цю наукову роботу вийшла в журналі iScience.
За 60 днів спостережень вчені відзняли 80 годин відео. В результаті вони виявили 837 епізодів ігрової поведінки за участю 22 дельфінів та зафіксували у них 1288 випадків відкривання рота. Аналіз записів показав, що тварини практично ніколи не використовували свій аналог посмішки під час одиночних ігор і дуже рідко вдавалися до нього під час спілкування з людиною. У 92% випадків дельфіни «посміхалися», граючи з родичами, причому робили це частіше, коли потрапляли до зору напарників. У третини випадків ті у відповідь теж прочиняли рота.
За словами авторів дослідження, такі дії дельфінів — не випадкове наслідування один одного. Імовірність відкриття рота у відповідь протягом наступної секунди зростала в 13 разів, якщо інший дельфін міг бачити вираз морди партнера.
Акустичні сигнали дельфінів під час ігор цього разу не записували, тому надалі фахівці планують вивчити можливу роль вокалізацій та тактильних контактів у їхній ігровій взаємодії.
У коментарі інтернет-журналу Science біолог Пітер Тайак (Peter Tyack), який не брав участі у дослідженні, застеріг від надто вільної інтерпретації результатів. На його думку, дельфінські «усмішки» слід вивчити детальніше, оскільки висловлювання морди з відкритим ротом у них фіксували й в інших контекстах, пов’язаних зі статевою поведінкою та агресією.
