В умовах війни Україна вирішує проблеми з ремонтом техніки, шукаючи запчастини за кордоном та розвиваючи імпортозаміщення. Від справності техніки залежать життя військових.
В умовах повномасштабної війни Україна щодня стикається з викликами в обслуговуванні та ремонті військової техніки. Частина машин – радянського зразка, інша – сучасна, отримана від партнерів. Усі вони потребують надійних запчастин, більшість з яких або виготовляються за кордоном, або давно зняті з виробництва. Про це розповів військовий експерт Андрій Кульчицький в ексклюзивному коментарі для УНН. Попри технологічні, логістичні та бюрократичні бар’єри, критично важливим для збереження боєздатності армії залишається також процес імпортозаміщення, адже від справної техніки залежать життя та успіх бойових завдань.
Деталі
Процес імпортозаміщення передбачає заміну іноземних або недоступних комплектуючих українськими аналогами. У контексті військової та авіаційної техніки це стосується як радянських зразків, що дісталися у спадок, так і сучасної техніки, отриманої від партнерів чи придбаної за кордоном. Усі ці машини потребують регулярного обслуговування та запчастин, більшість з яких виробляють іноземні постачальники. Щодо радянських зразків – комплектуючі шукають на складах по світу, де це можливо. В умовах війни це створює ризики для боєздатності через зношеність техніки, обмежений доступ до комплектуючих і залежність від імпорту.
Те, що нам дісталося у спадок – МІГ-27, МІГ-29 та інша техніка – усе це працює на радянських зразках (…) Те, що постачають зараз партнери – вже сучасна техніка, що експлуатується й підтримується завдяки певним домовленостям. Якщо говорити про танки – своїх у нас уже майже не залишилось. Т-64 – радянського зразка, а всі інші ми отримали як допомогу або придбали – вони повністю іноземні. Звісно вся техніка потребує запчастин та обслуговування, які виробляють ті ж країни – поляки, словенці, серби тощо
– пояснює військовий експерт Андрій Кульчицький.
Безпосередньо процес імпортозаміщення є складним з кількох причин. По-перше, багато технічної документації за якою вироблялись деталі й агрегати не була в наявності вже українських підприємств, що нині здійснюють обслуговування й ремонт техніки та повітряних суден. По-друге, створення аналогів тих деталей, які наразі вичерпуються, потребує високоточних технологій, обладнання і кваліфікованих інженерів. По-третє, навіть якщо деталь вдалося виготовити, вона має пройти повний цикл випробувань, сертифікацію та погодження з боку відповідних державних структур, перш ніж її можна буде використовувати у бойовій техніці. У результаті – від ідеї до практичного застосування іноді минають роки. Тим часом техніка потребує ремонту вже зараз, тому Україна паралельно шукає залишки радянських деталей на складах у країнах Європи. За словами експерта, процес закупівлі запчастин переважно виходить за межі України і міг здійснюватися ще до початку російської агресії. Наразі отримати ці ресурси стало значно складніше.
По якості і кількості комплектуючих, що були в країнах Варшавського договору по тій техніці, вже багато що викуплено і там залишки… Не в таких обсягах наявне, як було раніше. Але така думка слушна, щоб викуповувати та використовувати (…) Основними постачальниками були Чехія, Словаччина, Польща та інші країни Африки й Азії, куди постачалася техніка і озброєння
– зазначив Андрій Кульчицький.
В умовах сьогодення маємо два основні варіанти – або продовжувати шукати старі оригінальні деталі в країнах ЄС, зокрема серед колишніх членів Варшавського договору, або інвестувати в розробку вітчизняних аналогів. Водночас, як зазначає експерт, приватні виробники не рідко мають значно більшу гнучкість і здатні швидко організовувати процес ремонту чи виготовлення запчастин. Наприклад, під час одного з дослідних проєктів із капітального ремонту чехословацької броньованої ремонтно-евакуаційної машини (БРЕМ-Ч) саме компанія змогла оперативно налагодити всі роботи. Основне питання – переконати представників державних установ у якості й відповідності технічних рішень.
Підсумовуючи варто зазначити, що ігнорувати відповідні питання не можна, бо від нього напряму залежить наша обороноздатність. Ідеться не про абстрактні речі, а про дуже конкретні ситуації: чи зможе військовий злетіти на вертольоті, щоб евакуювати поранених, чи буде справна техніка на передовій, чи витримає літак бойове навантаження. Без надійних запчастин і вчасної заміни ми ризикуємо залишитися без можливості ефективно захищатися там, де це справді критично.
Нагадаємо
Раніше УНН повідомляв, що авіаційна галузь України в умовах повномасштабної війни опинилася під загрозою системної кризи. Через зношеність техніки, втрату податкових пільг і складності з імпортом запчастин з-за кордону, одним із головних викликів стала потреба в імпортозаміщенні радянських комплектуючих.
Так, учасники круглого столу, організованого Аерокосмічною асоціацією України, наголошували: без підтримки держави, модернізації виробництва та налагодження юридично прозорих процедур галузь не зможе забезпечити ані бойову готовність, ані стратегічну стійкість у довгостроковій перспективі.
Зокрема, командувач Армійської авіації ЗСУ Павло Бардаков заявив, що значна частина авіапарку України досі базується на радянській техніці, до якої запчастини більше не виробляються, а це ставить під загрозу виконання бойових завдань, включно з медичною евакуацією та підтримкою передової.
