Світовий океан може відігравати значно активнішу роль у зміні клімату, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показує, що невидимі процеси, які відбуваються у поверхневих водах, здатні збільшувати викиди метану — одного з найпотужніших парникових газів.
Робота, опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, проливає світло на давню наукову загадку: чому метан регулярно виявляють у добре насичених киснем поверхневих водах океану, хоча зазвичай цей газ утворюється в безкисневих середовищах, таких як болота або морські відклади.
Дослідники з University of Rochester встановили, що ключову роль у цьому процесі відіграють мікроорганізми. Деякі види бактерій здатні виробляти метан під час розщеплення органічної речовини, але лише за певних умов — коли у воді бракує фосфатів, важливого поживного елемента.
За словами вчених, саме дефіцит фосфатів виступає своєрідним «регулятором» цього процесу. Коли поживних речовин мало, мікробні спільноти змінюють свій метаболізм і починають активніше утворювати метан.
Це відкриття змінює уявлення про океан як джерело парникових газів. Виявляється, навіть кисневі поверхневі води можуть бути значним, але раніше недооціненим джерелом метану — особливо в регіонах із низьким рівнем поживних речовин.
Однак найбільше занепокоєння викликає те, як цей процес може змінитися в умовах глобального потепління. Вчені зазначають, що нагрівання океану зменшує перемішування водних шарів. Через це поживні речовини, зокрема фосфати, гірше надходять із глибин до поверхні.
Менше поживних речовин означає сприятливіші умови для мікроорганізмів, які виробляють метан. Таким чином, тепліший океан може почати вивільняти ще більше цього газу в атмосферу.
Це створює потенційно небезпечний механізм зворотного зв’язку: підвищення температури → менше поживних речовин → більше метану → ще сильніше потепління. Такий цикл може поступово посилювати наслідки кліматичних змін.
Науковці також наголошують, що цей процес поки що недостатньо врахований у сучасних кліматичних моделях. Це означає, що реальна динаміка потепління може бути складнішою, ніж нинішні прогнози.
Дослідники підкреслюють, що навіть найменші мікробні процеси в океані можуть мати глобальні наслідки. Розуміння цих механізмів є важливим кроком до точнішого прогнозування майбутніх змін клімату та їхнього впливу на планету.
