Десятиліттями лікування депресії часто нагадувало метод проб і помилок. Пацієнтам послідовно призначали різні антидепресанти, сподіваючись, що хоча б один із них виявиться ефективним. Але нове дослідження науковців з Каліфорнійського університету в Ірвайні та лікарні McLean (Mass General Brigham) свідчить: психіатрія може стояти на порозі змін, які зроблять цей процес набагато точнішим.
Робота, опублікована в журналі Nature Mental Health, показала, що використання біологічних та поведінкових маркерів для підбору антидепресантів підвищує ефективність лікування майже на 67% у порівнянні з пацієнтами, у яких такі сприятливі біомаркери були відсутні.
Команда під керівництвом професора Дієго А. Піццагаллі вперше протестувала підхід, у якому вибір між двома поширеними препаратами — сертраліном (Zoloft) і бупропіоном (Wellbutrin) — визначався не методом підбору, а результатами комплексної біологічної оцінки пацієнтів.
Від інтуїції до даних мозку
Сьогодні лікування великого депресивного розладу залишається однією з найскладніших задач у медицині. Лише 30–50% пацієнтів відповідають на перший призначений антидепресант, а решта змушені проходити через тривалі періоди зміни препаратів, погіршення стану та побічних ефектів.
Науковці наголошують: психіатрія досі не має надійних лабораторних тестів, які могли б підказати, який препарат підійде конкретній людині.
Щоб змінити цю ситуацію, дослідники використали дані великого дослідження EMBARC і створили алгоритми, що враховують активність мозку, когнітивні тести, особистісні характеристики, рівень тяжкості депресії та навіть соціальні фактори, як-от зайнятість.
Серед ключових інструментів — функціональна МРТ, яка дозволяє оцінити зв’язки між ділянками мозку, відповідальними за емоції, контроль поведінки та систему винагороди.
Кращі результати вже зараз
Результати виявилися показовими: пацієнти зі сприятливими біомаркерами для обох препаратів мали рівень відповіді на лікування 71,4%, тоді як серед тих, у кого таких маркерів не виявили, цей показник становив 42,8%.
Це майже 67% різниці в ефективності — один із найпереконливіших аргументів на користь персоналізованого підходу в психіатрії.
Водночас дослідження не виявило чіткої різниці між пацієнтами, яким препарат підбирався строго за алгоритмом, і тими, кого випадково призначили на інший антидепресант. Науковці пояснюють це невеликою вибіркою та необхідністю подальших масштабних досліджень.
Депресія — не одна хвороба
На думку дослідників, головний висновок полягає в іншому: депресія не є єдиним універсальним станом.
«Різні біологічні механізми, ймовірно, лежать в основі симптомів у різних людей», — зазначає Піццагаллі. Саме тому лікування, яке враховує індивідуальні особливості мозку, може бути значно ефективнішим.
У перспективі такий підхід дозволить не лише точніше підбирати ліки, а й швидше визначати пацієнтів, для яких стандартні антидепресанти не працюють. Це може прискорити перехід до альтернативних методів — психотерапії, стимуляції мозку або кетамінової терапії.
Крок до медицини майбутнього
Попри перспективність, технологія ще не готова до щоденного використання. Вона потребує складних і дорогих досліджень, зокрема МРТ, що поки що недоступні у звичайній клінічній практиці.
Однак вчені вважають це лише початком. Як і в онкології чи кардіології, психіатрія поступово рухається до моделі, де лікування підбирається не «наосліп», а на основі об’єктивних даних про організм конкретної людини.
І якщо ці підходи підтвердяться у більших дослідженнях, лікування депресії може змінитися так само радикально, як колись змінилася онкологія з появою персоналізованої медицини.
