Сьогодні у світі існує близько 7500 мов — усних і жестових. Однак нове дослідження припускає, що мовне різноманіття людства колись було значно більшим: у період свого розквіту на планеті могли одночасно існувати десятки тисяч мов.
Згідно з моделлю, опублікованою в науковому журналі Science, справжній «золотий вік» мов настав приблизно 1000–3000 років тому. Саме тоді кількість мов могла досягати максимального рівня. Після цього почався тривалий спад, який, ймовірно, розпочався ще до європейської колонізації.
Дослідники під керівництвом історичного лінгвіста з Єльського університету Клер Боуерн наголошують: точно визначити кількість мов минулого неможливо, адже стародавні письмові джерела дуже неповні.
«Ми не маємо прямих доказів кількості мов до недавнього часу. Давні записи надто фрагментарні», — зазначила Боуерн.
Щоб відновити можливу картину минулого, вчені використали дані про 171 мобільне суспільство мисливців-збирачів і рибалок. На основі розмірів їхніх популяцій дослідники оцінили кількість етнолінгвістичних груп на початку голоцену — періоду, який розпочався після завершення останнього льодовикового періоду близько 12 тисяч років тому.
Моделювання показало, що в той час могло існувати приблизно від 4500 до 6200 мов. З розвитком сільського господарства населення зростало, нові поселення відокремлювалися одне від одного, а їхні мови поступово ставали різними. Але паралельно виникали великі суспільства, де одна мова могла об’єднувати дедалі більше людей.
За результатами моделі, мовне різноманіття поступово збільшувалося протягом більшої частини голоцену, досягнувши піку приблизно 2000 років тому. Після цього почалося швидке скорочення кількості мов.
Однією з головних причин дослідники називають появу великих держав та імперій. Коли централізовані політичні системи поширювалися, місцеві мови часто витіснялися більш потужними регіональними мовами.
Цей процес може змінити уявлення вчених про те, які мовні особливості є «природними» для людського мозку. Наприклад, якщо більшість сучасних мов мають певну спільну структуру речень, це не обов’язково означає, що саме так люди інстинктивно воліють говорити. Можливо, це лише наслідок того, що безліч інших мовних систем зникли.
«Те, що сьогодні є найпоширенішою мовною рисою, може бути результатом історичного скорочення різноманіття, а не справжнім відображенням того, що людський розум вважає природним», — пояснив еволюційний антрополог Даміан Бласі.
Втрата мов триває і нині. Попередні дослідження показують, що без активних заходів підтримки темпи зникнення мов можуть значно прискоритися. За прогнозами вчених, до кінця цього століття можуть зникнути понад 1500 мов.
Втім, на відміну від минулих епох, сьогодні людство має більше можливостей для збереження мовної спадщини: цифрові архіви, освітні програми та технології можуть допомогти громадам підтримувати свої унікальні мовні традиції. Нове дослідження нагадує, що мова — це не лише засіб спілкування, а й частина історичної пам’яті людства. Кожна зникла мова означає втрату окремого способу описувати світ.
