Північна Євразія має величезне значення для клімату планети. Тут розташована приблизно п’ята частина всіх лісів Землі, які щороку поглинають сотні мільйонів тонн вуглекислого газу з атмосфери. Логічно було б припустити, що саме регіони, які нагріваються найшвидше, мають почати активніше накопичувати вуглець завдяки довшому теплому сезону.
Однак нове дослідження показало, що реальність значно складніша. Найбільше значення має не швидкість потепління, а стан самих лісів — їхня продуктивність, здоров’я та здатність протистояти природним і людським загрозам. Дослідження провела команда вчених під керівництвом Ірини Мельникової з Університету Цукуби. Результати роботи опубліковані в журналі Global Biochemical Cycles.
Ліси Євразії поглинають величезну кількість вуглецю
Щоб зрозуміти, як змінюється роль північних лісів у боротьбі зі зміною клімату, дослідники об’єднали дані з різних джерел: супутникових спостережень, моделей руху вуглецю в атмосфері, моделей розвитку рослинності та комплексних моделей земної системи.
Попри те, що кожен із цих методів має власні обмеження, усі вони привели до схожого висновку. У період із 2001 до 2015 року екосистеми Північної Євразії поглинали приблизно 0,47 мільярда тонн вуглецю щороку. Це близько третини від усього наземного поглинання вуглецю планетою. Проте розподіл цього потенціалу виявився нерівномірним.
Найшвидше потепління — не там, де ліси найефективніші
Вчені очікували побачити іншу картину: у холодних регіонах, які швидко нагріваються, рослини мали б отримати більше можливостей для росту. Але найсильніші «поглиначі» вуглецю розташовані переважно на заході та півдні Північної Євразії.
У міру просування до холодніших північно-східних районів здатність лісів накопичувати вуглець зменшується. Цікаво, що саме ці території нагріваються найшвидше на планеті. Усі використані моделі показали однакову закономірність: поглинання вуглецю зростає до певної межі, а потім починає падати.
Найкращі результати спостерігалися в районах із середньорічною температурою трохи вище нуля та рівнем потепління приблизно 1,2–1,5 °C. Подальше підвищення температури вже не давало додаткового ефекту.
Чому тепліші ліси не завжди ростуть швидше?
Головна причина полягає у якості самих лісів. Північно-східні райони Євразії мають менш продуктивні лісові екосистеми. Вони сильніше потерпають від лісових пожеж, які можуть знищити накопичений за десятиліття вуглець буквально за один сезон.
Крім того, значна частина потепління в цих регіонах припадає на зимовий період. Але взимку ґрунт часто залишається промерзлим, тому рослини не можуть використати додаткове тепло для активного росту. Навіть позитивний вплив підвищення рівня CO₂ частково нівелюється іншими процесами. Наприклад, під час танення вічної мерзлоти з ґрунту вивільняється більше вуглецю, а активніші мікроорганізми збільшують виділення CO₂ через дихання ґрунту.
Якість лісу важливіша за температуру
Дослідники звертають увагу на поняття, яке лісівники називають бонітетом — оцінкою продуктивності лісової ділянки. Цей показник враховує висоту дерев, обсяг деревини, кількість біомаси, характеристики ґрунту та умови середовища. Саме ліси з високим бонітетом виконують основну роботу зі збереження вуглецю. Вони мають великі запаси біомаси й краще реагують на сприятливі зміни.
Натомість слабші та менш продуктивні ліси можуть майже не змінювати свою здатність поглинати CO₂ навіть за значного потепління. Іншими словами, підвищення температури саме по собі не перетворює слабкий ліс на ефективний природний «фільтр» для вуглецю.
Що це означає для майбутнього?
Нове дослідження змінює поширене уявлення про те, як ліси реагують на глобальне потепління. Регіони, які нагріваються найбільше, не обов’язково стануть головними союзниками у боротьбі зі зміною клімату. Майбутнє вуглецевого балансу залежить не лише від температури, а й від того, наскільки здоровими та продуктивними залишаться самі лісові екосистеми.
Науковці наголошують: для захисту клімату недостатньо просто чекати, що природа адаптується до нових умов. Важливо підтримувати стан лісів, зменшувати ризик пожеж, захищати екосистеми та зберігати найбільш продуктивні лісові території.
Адже у боротьбі зі зміною клімату вирішальним фактором може бути не те, наскільки швидко нагрівається планета, а те, наскільки добре ми збережемо її природні механізми захисту.
